19 квітня 1563 р. Іван Федоров та Петро Мстиславець почали працювати над підготовкою тексту, литтям шрифту та виготовленням гравюр для видання “Апостола”. Роботу було закінчено 1 березня 1564 р. У книзі було вміщено післяслово, у якому Федоров оповідав історію першої друкарні та першої друкованої (про сім попередніх видань він не згадує) книги на Русі. Багато зі своїх наступних видань Федоров супроводжуватиме авторською післямовою, де оповідатиме історію цих книг, невіддільну тепер від історії його життя. У Москві Іван Федоров встиг підготувати та видати тільки одну книгу — “Часословець”, що вийшла двома тиражами і користувалася значною популярністю як посібник для навчання грамоти. Невдовзі Федоров та Мстиславець змушені були покинути Москву та переїхати у Заблудів, маєток литовського гетьмана Ходкевича. За легендою, їхню друкарню було спалено, а вони самі ледь врятувались від неминучої загибелі. Проте пізніше Федоров головною причиною свого від’їзду назвав переслідування та наклепи заздрісних бояр та переписувачів книг. Зрештою, всі наступні книги майстра зроблено однаковим шрифтом із використанням тих самих заставок. Тож, вони ніяк не могли згоріти, очевидно, Іван забрав їх із собою, від’їжджаючи з Москви. У Заблудові Іван Федоров надрукував спочатку “Учительне Євангеліє”, а пізніше Псалтир і “Часословець”. Але у 1572 р. з невідомих причин переїхав до Львова, де заснував нову власну типографію та надрукував друге видання “Апостола”, майже ідентичне московському. Тоді ж Федоров видав перший руський “Буквар” — для свого часу книгу унікальну й небезпечну для його творця, адже надруковано її було на території, що саме в той час активно окатоличувалась і латинізувалася. Вочевидь, саме тому до нашого часу зберігся лише один примірник першого на східнослов’янських землях “Букваря”. Наприкінці XVI ст. друкування книг було новою, а тому не надто прибутковою справою. Талановитий майстер потребував покровительства, і таке він знайшов у особі князя Костянтина Острозького, який спочатку зробив Федорова управителем Дерманського монастиря, а потім віддав у його розпорядження щойно засновану в Острозі друкарню. Наступні п’ять років були найбільш плідними для майстерності Івана Федорова. Одну за одною він надрукував “Грецько-руську церковнослов’янську книгу для читання”, нове видання “Букваря”, “Новий Завіт із Псалтирем” та “Хронологію” Андрія Римші.