1991 серпневий путч у СРСР. Це була спроба державного перевороту в СРСР, коли самопроголошений Державний комітет з надзвичайного стану (ДКНС) намагався усунути від влади президента СРСР Михайла Горбачова та узурпувати владу у союзі ввівши надзвичайний стан. Приводом до путчу було призначене на 20 серпня 1991 підписання нового Союзного Договору про створення Союзу Суверенних Держав замість. Також причиною стало активне зростання суспільно-політичної активності народних мас та створення національно-демократичних рухів у союзних республіках, зокрема і в Україні. Вранці 19 серпня 1991 ДКНС заявив, що бере на себе функції головного органу державного управління, і оголосив про обмеження політичних свобод і запровадження цензури. У Москві найвищі органи влади РРФСР на чолі з Борисом Єльциним організували опір путчистам. Путч став детонатором антикомуністичної революції в серпні 1991 року, кульмінацією якої стала заборона КПРС, а найяскравішим символом – демонтаж пам’ятника Ф. Дзержинському в Москві. Серпневі події стали поштовхом до остаточного розпаду Радянського Союзу. Тодішні республіки, серед них і Україна, не підтримали переворот та використали його як можливість позбутись домінування Москви. Історики називають це першим невтраченим шансом українців здобути Незалежність. Коли переворот лише почався, республікам Радянського Союзу треба було визначатись, на чиєму вони боці. Вранці 19 серпня Кабінет Міністрів УРСР ухвалив «створення тимчасової комісії для запобігання надзвичайним ситуаціям». Від Леоніда Кравчука, тодішнього голови парламенту, ініціатори путчу вимагали підтримати ДКНС. У своєму виступі у головній новинній програмі СРСР «Время» Леонід Кравчук дуже нечітко коментував путч. У перші ж дні перевороту українські націонал-демократи І.Юхновський, В.Чорновіл, Л.Танюк,  Л.Лук’яненко, І.Драч та низка інших депутатів почали вимагати від Л. Кравчука скликання позачергової сесії Верховної Ради. Спершу Кравчук категорично відмовлявся, вимагаючи, щоб були зібрані 150 підписів депутатів. Зрештою, їх зібрали, проте голова Верховної Ради не поспішав скликати парламентарів. 21 серпня оголосили постанову про арешт членів ДКНС у Москві. 22 серпня президія Верховної Ради УРСР погодилась на скликання надзвичайної сесії. Її призначили на 10 годину ранку суботи, 24 серпня. 24 серпня 1991 року Верховна Рада УРСР (ВРУ) ухвалила Акт проголошення незалежності України: «Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною в зв'язку з державним переворотом у СРСР…». За це проголосували майже всі депутати – від націонал-радикалів до комуністів-ортодоксів. 25 серпня президія ВРУ прийняла постанову про тимчасове припинення діяльності КПУ. 26 серпня ВРУстворила тимчасову комісію для перевірки діяльності посадових осіб, органів влади та управління, об'єднань і організацій в зв'язку з державним заколотом 19-21 серпня 1991. Виявлені документи довели безумовну причетність керівництва КПУ до безпосередньої підтримки ДКНС.