1872 народився Олекса Новаківський, український живописець і педагог, засновник Львівської мистецької школи. Навчався в Одесі у художника Ф. Клименка (1888–1892) та Краківській академії красних мистецтв (1892–1900). Серед педагогів Новаківського історики називають також корифеїв польського живопису Яна Матейка, Станіслава Виспянського і Яцека Мальчевського. Дебютував в 1901 на виставці «Товариства розвитку російського мистецтва». У 1911 в Кракові відбулася перша персональна виставка Новаківського, на якій було представлено понад 100 його робіт. У Кракові познайомився з А. Шептицьким та переїхав до Львова (1913). Співпрацював з Іваном Трушем. Засновник і викладач мистецької школи у Львові (1923), в якій навчалися О. Плешкан, С. Гебус-Баранецька, Г. Смольський, М. Левицький, С. Гординський та ін. У 1923–1925 роках школа Новаківського навіть була окремим факультетом мистецтва Львівського політехнічного університету. 1972 у Львові відкрито художньо-меморіальний музей О. Новаківського. У творчості О. Новаківського чи не в найбільш сконцентрованій формі проявилися нові тенденції, що були характерними для мистецтва зламу 19-20 століть: тяжіння до широких узагальнень життєвих явищ, поглибленого філософського осмислення та якомога глибшого розкриття їх в образній, підкреслено експресивній формі. Автор тематичних картин ("Коляда", 1907–1910; "Пробудження", 1912; "Молох війни", 1919; "Революціонерка", 1924); портретів ("Втрачені надії", 1903–1908; "Автопортрет", 1911); пейзажів ("Весна в селі Могилі", 1911; "Собор святого Юра", 1925); історичних композицій ("Олекса Довбуш", "Дзвінка", 1930–1931); натюрмортів ("Хризантеми", 1924); декоративних панно ("Народне мистецтво", "Наука", "Народна пісня" для Львівського музичного інституту ім. М. Лисенка, 1914).