1728 народився Кирило Розумовський, останній гетьман України (1750 –1764), граф Російської імперії (із 1744), сенатор (із 1762), президент Петербурзької АН (1745–1765). Народився в сім'ї рядового козака Григорія Розума. Старший брат Кирила Олексій Розумовський, завдяки чудовому голосу опинився у придворній капелі, став фаворитом доньки Петра І цесарівни Єлизавети. Після сходження Єлизавети І на престол, Олексій Розумовський отримав звання й маєтності та мав неабиякий вплив при дворі. 1742 він забрав до Петербурга  Кирила Розумовського. 1743–1745 К. Розумовський навчався у найкращих освітніх закладах  Німеччини, Франції та Італії. 1745 (у 18 років) він став президентом Російської Академії наук, яку очолював протягом п’ятдесяти років. Перші чотири її президенти були німцями. Але Єлизавета І спрямувала свою політику проти засилля німців. 1747 імператриця відновила гетьманство в Україні. Цьому сприяли міжнародні обставини та прохання козацької старшини. 1750 на козацькій раді у Глухові К. Розумовського обрали гетьманом Лівобережної України. Кандидатуру гетьмана визначала імператриця, а на Глухівській раді відбулося втілення сценарію «обрання». К. Розумовський почав докладати зусиль до розбудови автономії Гетьманщини. Без погодження з Петербургом він призначав полковників, сприяв забороні поширювати на українців «холопство», хоч роздавав у володіння козацькій старшині сотенні містечка з вільним населенням, здійснював адміністративну та судову реформи. Прагнув налагоджувати міжнародні зв’язки. Виношував ідею створення університету в новій гетьманській резиденції – Батурині. Однак цей проект не вдалося реалізувати. Сприяв розвиткові української науки (зокрема історії), літератури й мистецтва. Після приходу до влади Катерини ІІ гетьманство було ліквідовано у 1764 році. Розумовський вирушив у подорож за кордон. Протягом 11 років нова імператриця не дозволяла йому повернутися в Україну. 1794-го він остаточно переїхав до Батурина. Займався меценатством. Помер у січні 1803-го в Батурині, де його і поховали в трапезній церкви Воскресіння Христового, яку він відбудував на руїнах мазепинської церкви.

Підготовано за матеріалом Українського інституту національної пам’яті.