1900 народилася Вероніка Черняхівська, поетеса та перекладач, жертва радянських репресій. Онука письменника Михайла Старицького. Дочка гістолога Олександра Черняхівського та письменниці Людмили Старицької-Черняхівської. В. Черняхівська застала діда в живих і спілкувалася з ним до чотирьох років. Також у дитинстві спостерігала М. Лисенка, Лесю Українку, М. Грушевського, Б. Грінченка, В. Самійленка, М. Коцюбинського, І. Франка. 1 червня 1918 закінчила із золотою медаллю Другу українську гімназію імені Кирило-Мефодіївського братства. Здобула фах інженера-економіста в Київському інституті народного господарства. Навчалася на курсах іноземних мов. Місяць служила при канцелярії Директорії – перекладала українською мовою статті із закордонних газет, потім працювала при військовому шпиталі, допомагаючи хворим у тифозному бараці. 1920 вона протягом кількох місяців працювала у Всенародній бібліотеці. Потім до 1922 заробляла на життя літературною, перекладацькою роботою. У 1922 вступила до АRA (American Relief Administration) конторницею на видачі посилок і прослужила там до весни 1923 разом з іншими співробітниками вступила до Спілки радторгслужбовців. Після ліквідації АRА В. Черняхівська за допомогою біржі праці влаштувалася діловодом-друкаркою до агентства Наркомзапросів, а після закриття цієї установи короткий час працювала у Торгпромінбюро, звідки її, як стажерку, було відряджено до Держторгу. 1926 удвох з батьком, професором медицини, від Наркомату охорони здоров'я, де працювала референтом-перекладачем, їздила у відрядження до Німеччини. 1928 вступила вільною слухачкою до Берлінського університету, багато подорожувала країнами Європи. Наприкінці весни 1929 повернулася у Київ. Восени 1929 В. Черняхівську заарештували та звинуватили в причетності до «справи СВУ». Через кілька місяців її випустили, натомість посадили батька та матір. Удруге її заарештували 8 січня 1938. Її звинуватили в шпигунстві на користь Німеччини. В Лук'янівській в'язниці збожеволіла (Києвом ходили чутки, що Черняхівську зґвалтували слідчі, і тому вона збожеволіла). 22 вересня 1938 засуджено до розстрілу. Проте від батьків В. Черняхівської приховали правду: повідомили, що їхню доньку заслано до Сибіру. Інші родичі про розстріл В. Черняхівської також не довідалися. Офіційну інформацію про долю Вероніки Олександрівни надано КДБ УРСР лише у 1990, у відповідь на запит Музею видатних діячів української культури. В. Черняхівська писала ліричну поезію. Створила поему для дітей "Кап і Крап. Мандрівка двох крапельок води" - віртуозну за формою, зміною ритму і розміру, нестримною фантазією. Вірші друкувалися в альманах «Гроно» та «Вихрь революции». Знала давньогрецьку, латинську, російську, французьку, німецьку, англійську мови. Крім медичних праць, переклала українською мовою й опублікувала: роман Джека Лондона «Місячна долина» (1927, перевидано 1971 року), «Прорість» («Жерміналь») Еміля Золя, «Олівер Твіст» Чарльза Діккенса (1929, перевидано 1963 і 1993 року); також перекладала  з німецької Франца Верфеля і французької Андре Спіра.