1930 народився Мирослав Попович, філософ, дослідник філософії, історик української культури, академік НАНУ; громадський діяч, один зі співзасновників НРУ. 1953 закінчив філософський факультет Київського університету. 1956 вступив до аспірантури Інституту філософії АН України і відтоді все життя залишається його працівником. Тут він захищає кандидатську дисертацію “Ірраціоналізм у сучасній французькій філософії” (1960) і докторську дисертацію “Філософський аналіз мови науки” (1966). 1969 – завідувач відділу логіки і методології науки, а з 2001 – директор Інституту філософії імені Г. С. Сковороди НАН України. У 1992 М. Попович обраний членом-кореспондентом, у 2003 – академіком НАН України. М. Попович автор публікацій “Григорій Сковорода”. “Мировоззрение древних славян” (1985), “Микола Гоголь” (1989), “Україна і Європа: праві і ліві” (1996), “Нарис історії культури України” (1999), “Червоне століття” (2005). Лауреат Національної премії України ім. Т. Шевченка (2001). 2009 М. Попович опублікував ґрунтовне дослідження "Культура: Ілюстративна енциклопедія України", де на широкій джерельній базі розкривається філософська глибина, велика естетична сила української культури в усьому її тематичному й жанровому багатстві. М. Попович був одним із учасників ініціативної групи "Першого грудня". Наукові здобутки і громадська діяльність М. Поповича відзначені орденом Ярослава Мудрого V ступеня, Почесною відзнакою Президента України – орденом «За заслуги» II-ІІІ ступенів, орденом Почесного легіону (Франція), іншими державними нагородами і відзнаками. Він став переможцем загальнонаціональної програми «Людина року–2003» в номінації «Вчений року», а 2008 р. був нагороджений «Золотою медаллю імені В.І. Вернадського НАН України».