1686 Між Річчю Посполитою і Російською державою було підписано угоду, відому як «Вічний мир». Укладена в результаті складних польсько-російських переговорів, які розпочалися в лютому 1686. Його текст (складався із 33 статей) підтверджував домовленості Андрусівського договору (перемир'я) 1667 про розподіл сфер впливу над Україною. Згідно з договором, уся територія Лівобережної України, Київ, Запоріжжя, Чернігово-Сіверщина зі Стародубом та Черніговом і Смоленськ мали залишатися під зверхністю російського царя. За відмову від претензій на Київ Річ Посполита отримала від Московщини компенсацію в сумі 146 тис. рублів. Польща дістала владу над Північною Київщиною, Волинню і Галичиною. Територія Південної Київщини, Брацлавщина (від містечка Стайки й далі річкою Тясмин, де розташовувалися Ржищів, Трахтемирів, Канів, Черкаси, Чигирин), дощенту спустошена нападами турків і татарів та поляків, – оголошувалася «пусткою», нейтральною смугою між Польщею та Московією. Поділля лишалося під Османською імперією до 1699, коли було приєднане до Речі Посполитої. Статті "Вічного миру" гарантували вільне віросповідування православ'я українцям і білорусам, які проживали в Польщі. Обидві держави зобов'язувалися не укладати сепаратного миру з Османською імперією. Підписавши "Вічний мир", Російська держава стала членом антитурецької "Священної ліги", куди, крім Польщі, входили Австрія, Венеція і Ватикан. Цей договір став актом остаточного міжнародно-правового закріплення поділу Української держави на дві частини. Однак не була вирішена проблема політичного статусу подніпровських правобережних земель, які оголошувалися "пусткою". Проти "Вічного миру" рішуче виступив гетьман I.Самойлович, який розпочав активну діяльність, направлену на об'єднання Правобережжя з Лівобережною Україною. Разом з тим козацькі військові полки стали головною силою україно-московських походів на Крим в останніх десятиліттях 17 ст., що було узгоджено з урядами країн "Священної ліги". Договір відіграв значну роль у боротьбі з турецькою агресією у Східній та Пд.-Сх. Європі.

Підготовано за матеріалом Енциклопедії історії України Інституту історії України НАНУ.