1913 народився Григорій Антонович Нудьга, український літературознавець, фольклорист, критик, культуролог. Досліджував літературу передшевченківської доби, походження українських пісень, почесний член НТШ. У шкільні роки підтримував дружні стосунки з родиною кобзарів Сологубів, слухав розповіді про Остапа Вересая. Ключовий вплив на підлітка справив відомий український педагог Григорій Вашкевич – сусід родини Нудьги. 1931 закінчив Гадяцький педагогічний технікум і почав працювати учителем в Артюхівці. Восени 1932 організував делегацію селян до урядових установ з обґрунтованим проханням зменшити плани хлібозаготівель, які можна було виконати лише зібравши урожай за 4 роки. Делегацію вигнали, а Нудьгу, як організатора жорстоко переслідували. Восени 1933 утік із села, де комуністи проводили Голодомор – вступив на філологічний факультет Харківського університету, згодом перейшов до Київського, який закінчив у 1938. Деякий час працював у Полтаві викладачем Педагогічного інституту, звідки 1941 пішов на фронт. Під Харковом потрапив в оточення, опинився у німецькому таборі для військовополонених і в тюрмі. 1944 знову призваний до Червоної армії, але незабаром відкликаний на наукову роботу у Львівське відділення Інституту літератури АН України. 10 травня 1945, напередодні захисту кандидатської дисертації, заарештований у Києві. Засуджений військовим трибуналом на 10 років позбавлення волі та на 5 років обмеження громадянських прав. 1955 поселився у Львові, працював у редакції журналу "Жовтень". Незважаючи на офіційну реабілітацію у 1967, ім'я вченого з чорного списку не виводили – до 1973 обіймав посаду молодшого наукового співробітника. Досліджував проблему літературно-фольклорних взаємин, яку з властивою йому ґрунтовністю і системністю намагався простежити на всьому просторі розвитку українського красного письменства – від давнини до сучасності. Фундаментальні збірники з теми: "Пісні та романси українських поетів", що вийшов у Києві трьома книжками (1956–1960); "Українська сатира і гумор", "Думи" (1969), "Чумацькі пісні" (1969). Видав монографії: "Пародія в українській літературі" (1961) і "Українська балада" (1970). Наукові праці Нудьги в галузі культури й освіти – розвідки про навчання українських студентів в університетах Європи 14–18 ст., про існування письма на Русі ще до прийняття кириличної абетки, про перший культурно-етнографічний опис України у книзі польського письменника Я. Ласіцького, книгу "Листування запорожців з турецьким султаном" тощо. Після смерті вченого у Львівській організації Спілки письменників України було створено Фонд імені Григорія Нудьги. 1997 фонд видав працю його життя – 2-томну монографію під назвою "Українська дума і пісня у світі" та висунула її на здобуття Шевченківської премії, проте їй відмовили, хоча на той час не існувало формальних обмежень щодо книг покійних авторів. Нещодавно вийшло друком інше ґрунтовне дослідження Нудьги "Козак, філософ, поет", присвячене автору відомої пісні 18 ст. "Їхав козак за Дунай" Семену Климовському.