1869 народився Іван Труш, художник, основоположник реалістичного напряму в західноукраїнському живописі, мистецтвознавець, літературно-художній критик, видавець, організатор мистецького життя в Галичині. Навчався у Бродівській гімназії, 1891 зарахований на навчання до Краківської академії красних мистецтв. Проживав у Львові, підтримував дружні стосунки з В. Стефаником та І. Франком, співпрацював із НТШ. 1898 очолив перше об’єднання художників Галичини – Товариство для розвою руської штуки, 1904 разом із М. Грушевським заснував Товариство прихильників української літератури, науки і штуки, а разом із С. Людкевичем 1905 видав перший у Східній Галичині український мистецтвознавчий щомісячник "Артистичний вісник". Деякий час Труш викладав у Київській рисувальній школі М. Мурашка. 1905 був ініціатором проведення у Львові першої всеукраїнської художньої виставки, брав участь у збірних виставках українських і польських митців у Києві, Кракові, Варшаві, Лондоні, Відні, Софії. Труш – автор понад сотні статей із літературознавства, історії, надрукованих у тогочасних галицьких, польських, віденських часописах. Автор досліджень про Т. Шевченка, П. Мартиновича, В. Верещагіна, огляди художніх виставок, які відбувалися у Львові, тощо. 1940 став членом Спілки радянських художників України, взяв участь у створенні її львівської організації. Розпочав відродження галицького малярства. 1899 відбулася його перша персональна виставка. Труш – автор близько 250 великих полотен, переважно пейзажів, зокрема картин: "Могила Тараса Шевченка в Каневі" (1900), "Захід сонця в лісі" (1904), "Дніпро біля Києва" (1910), "Місячна ніч над морем" (1925) та ін. Значною заслугою Труша стало створення близько 360–370 реалістичних портретів. Десять років займався різьбою. 1997 у Львові встановлено пам’ятник Труша перед головним входом до Стрийського парку (скульптор С. Олешко).

Підготовано за матеріалом Енциклопедії історії України Інституту історії України НАНУ.