1868 народився Микола Чернявський, український письменник, культурний і громадський діяч, один із засновників і голова культурно-просвітницького й політичного товариства "Українська хата". Перші вірші Чернявського датовані 1889. Окремі збірки поезій: "Пісні кохання" (1895), "Донецькі сонети" (1898), "Зорі" (1903). Крім того, Чернявський брав участь у виданні альманахів "Дубове листя", "З потоку життя", "Перша ластівка"; друкувався в журналах "Літературно-науковий вісник", "Правда" й ін., а за радянського часу в журналах "Життя й Революція", "Червоний Шлях", "Зоря". Він першим в українській поезії створив жанрові картини з життя донецького селянства і робітництва. Писав також оповідання, спогади тощо. У 1894 переклав «Слово о полку Ігоревім». Найповніше видання творів Чернявського: "Твори", т. 1–10 (1927–1931). Репресований 1938. Після реабілітації вийшли короткі вибірки: "Поезії" в одному томі (1959) і "Твори", т. I–II (1966). Чернявський був реабілітований у 1955. Відродження його імені почалося з 1964, коли донецький літературознавець В. Костенко надрукував у видавництві "Донбас" літературно-критичний нарис про життєвий і творчий шлях М. Чернявського "На шляхах велелюдних". У 1966 в Києві було видано двотомне зібрання творів письменника. В 1987 на батьківщині поета-земляка в загальноосвітній школі села Святогорівка Добропільського району відкрито кімнату-музей письменника. Кімнату-музей у 90-х роках було обладнано і на територіï Артемівського краєзнавчого музею, в якому представлено "бахмутський" період творчості письменника. Ім'ям поета названо вулицю в районному центрі в місті Добропілля.