1908 народився Юрій Шевельов, українсько-американський вчений-гуманітарій; славіст, мовознавець, літературознавець, культуролог, публіцист; надав нових вимірів українознавcтву як культурологічному дискурсу. Активний учасник наукового та культурного життя української еміграції, професор Гарвардського і Колумбійського університетів, іноземний член української Академії наук, лауреат Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка (2000), почесний доктор університету Альберти (1983), Лундського університету (1984), почесний професор Національного університету «Києво-Могилянська академія» (1992), Харківського Національного університету ім. В. Каразіна (1999). Закінчив літературно-лінгвістичний факультет Харківського педагогічного інституту професійної освіти (1931). Викладав українську мову, доцент Харківського інституту журналістики, 1939–1943 – доцент Харківського університету. Тут він захистив під керівництвом Л. Булаховського кандидатську дисертацію на тему: "Із спостережень над мовою сучасної поезії" (1939), опублікував в "Учених записках" Харківського університету дослідження "Традиція і новаторство в лексиці і стилістиці І. П. Котляревського" (1940). Із лютого 1943 до липня 1944 жив у Львові, де продовжував лінгвістичні студії. Написав монографію "Внесок Галичини у формування української літературної мови" (видано у Німеччині 1962). Праця до сьогодні лишається найґрунтовнішою характеристикою західноукраїнського варіанта літературної мови і його ролі у становленні норм загальнонаціонального мовного стандарту. Шевельов обстоював полідіалектний характер української літературної мови, виступаючи проти обмеження її джерельної бази полтавсько-київським діалектом. Із 1944 до 1949 Шевельов перебував у таборах "Ді-Пі" в Німеччині, де зорганізував у середовищі українських емігрантів Мистецький український рух (МУР). Він був дійсним членом НТШ у США, президентом УВАН у США (1959–1961 і 1981–1986), членом Американського лінгвістичного товариства, Польського інституту мистецтв і наук у США, членом редколегії "Енциклопедії українознавства" (відп. редактор циклу мовознавчих статей і автор значної частини їх), головним редактором часопису "Сучасність" (1978–1981), засновником Об’єднання українських письменників "Слово" у США. Наукові зацікавлення: історія слов’янських мов, дослідження писемних пам’яток, діалектологія, етимологія, проблеми сучасної української літературної мови та інших слов’янських мов, соціолінгвістика. Особливе місце посідала проблема слов’янського і українського етногенезу. Їй присвячені 3 фундаментальні англомовні праці Шевельова: монографія про історію формування білоруської мови (1953), "Історична фонологія праслов’янської мови" (1964) та "Історична фонологія української мови" (1979). Видав монографію "Українська мова в першій половині двадцятого століття (1900–1941): стан і статус". Шевельову належать розвідки про В. Ганцова, О. Курило, К. Михальчука, О. Потебню, В. Сімовича, Л. Васильєва, зарубіжних славістів З. Штібера, Б. Унбегауна та ін. Вагому частину спадщини Шевельова становлять також його численні статті й есеї з літературознавства, літературної критики, мистецтвознавства, театрознавства, історії культури. Частина з них вийшла окремими збірками: "Не для дітей", "Друга черга", "Третя сторожа". Шевельов вважав себе передовсім мовознавцем і підписував свої фахові роботи власним прізвищем, а статті з літературознавства та культурології – псевдонімом Юрій Шерех. У Броварах, Києві та Харкові є вулиці, названі на честь Юрія Шевельова.