1866 народився Петро Залозний, мовознавець, письменник, педагог. Закінчив Київський університет (1889). Учителював у земських школах Катеринославщини і Полтавщини, був чиновником. Перший вірш "Сиротина" опублікована 1886 в альманасі "Степ". Друкувався у журналі "Зоря", "Літературно-науковий вісник", "Рідний край", антологіях "Акорди", "Українська муза", декламаторі "Розвага". Написав підручник "Коротка граматика української мови" (1906–1913), що відіграв важливу роль у формуванні літературної норми української мови; перевидано під назвою "Початкова граматика української мови" (1917–1918). Увів терміни "префікс" та "суфікс". Нормативні тенденції граматики української мови реалізовані Залозним у збірці поезій "Русалочка" (1887), водевілі "На досвітках", оповіданнях про життя народу "Свічечка", "Діти" (усі – 1888), про трагічну розгубленість інтелігенції, яка не може віднайти власного місця у суспільстві, – "Проти хвилі" (1888), "Студент" (1889). Переклав кілька віршів М. Лермонтова.