1717 народився Георгій Кониський, видатний український просвітитель, церковний та громадський діяч, філософ, письменник, викладач та ректор КМА, архієпископ Мстиславський, Оршанський і Могильовський (Білоруський). Закінчив Києво-Могилянську академію, залишився там викладати поетику, згодом – курс філософії та богослов'я. 1744 прийняв чернечий постриг у Києво-Печерській лаврі. У філософії підтримував орієнтацію на європейський раціоналізм, був прихильником викладання розділу моральної філософії, запровадженого Феофаном Прокоповичем. 1751–1755 – ректор Києво-Могилянської академії (КМА). Автор проекту перебудови системи навчання в Україні в напрямі наближення її до тогочасного природознавства. Від 1755 до кінця життя – єпископ Могильовський; від 1772 – єпископ Могильовський, Мстиславський і Оршанський єдиної на той час у Білорусі православної єпархії. 1762 виступив з вірнопідданницькою проповіддю на коронації російської імператриці Катерини II в Москві, 1765–1766 перебував у Санкт-Петербурзі, 1767–1768 жив у Варшаві. При підтримці російської цариці вів переговори з польським королем Станіславом-Августом Понятовським щодо поліпшення статусу православних у Речі Посполитій і обмеження наступу унійної церкви. Зокрема, проголосив на Сеймі перед королем, нині відому на весь світ, промову "Оставим астрономам доказывать…". Від 22 вересня 1783 – член Найсвятішого Синоду. 1757 заснував та опікувався Могилівською семінарією. В українську літературу увійшов як автор драми-мораліте "Воскресіння мертвих". До драми додано 5 інтермедій соціально-побутового змісту, в яких звучить жива народна мова, український гумор. Написав декілька віршів у стилі бароко. Автор ряду історичних праць: "Prawa і wolnosci obywateluw korony Polskiey і w ks. Litewskiego…" (1767), "Историческое известие о Белорусской епархии" (1776), "Записка о том, что в России до конца XVI в. не было унии с Римской церковью" (1847). Твори Кониського були видані у Петербурзі (1835) у двох томах, а проповіді опубліковані окремим виданням 1892-го. Тексти його проповідей свідчать про його громадянську позицію: боротьбу проти хабарництва в судах та держвних установах, пропаганду освіти серед широких верств населення, осуд жорстокої експлуатації людини людиною та невігластва як основи рабства. У кількох списках "Історії Русів" та в її першому виданні (1846) Кониський вказаний її автором. Ім’я ж справжнього автора "Історії Русів" і досі ще невідоме.