1884 народився Олександр Білецький, український історик літератури, академік АН УРСР (1939) та АН СРСР (1958). Він одним із перших проаналізував українську літературну традицію в рамках світових літературних процесів, визначив її місце серед інших літератур світу. Закінчив 1907 історико-філологічний факультет Харківського університету. Читав лекції у Харківському, Київському університетах, інших вузах. 1939–1941 і з 1944 до кінця життя очолював Інститут літератури АН УРСР. 1946–1948 – віце-президент АН УРСР, головний редактор журналу "Радянське літературознавство". Автор численних праць з теорії літератури, з історії давньої та нової української літератури, а також з історії західної та російської літератур. Значна частина досліджень Білецького присвячена проблемам давньої й сучасної української літератури. Вивчав творчість С. Полоцького, І. Вишенського, Г. Сковороди. Всебічно проаналізував художні досягнення І. Котляревського, Г. Квітки-Основ'яненка, Марка Вовчка, І. Нечуя-Левицького, Панаса Мирного, М. Коцюбинського, Лесі Українки. Особливу увагу приділив обґрунтуванню визначного місця Т. Шевченка в світовій літературі. Досліджував російську класичну літературу. Ґрунтовні дослідження присвячено творчості Ф. Достоєвського, М. Лєскова, І. Тургенєва, О. Пушкіна, М. Лермонтова, М. Гоголя та ін. Однією з головних тем у наукових працях була тема єднання двох літератур – української та російської "Шевченко і російська культура", "Шевченко і слов'янство" (1953), "Гоголь і українська література" (1954), "Шляхи розвитку російсько-українського єднання" та ін. Склав кілька хрестоматій з історії зарубіжних літератур в українських перекладах. Розробляв проблеми мистецтва слова, природи і функцій літератури як різновиду мистецтва, психологію літературно-художньої творчості та ін. На смерть Білецького П. Тичина написав поему "Срібної ночі". 1984 року в Солом'янському районі Києва на честь О. Білецького названо вулицю. 1986 року Республіканську премію в галузі літературно-художньої творчості названо іменем Білецького. На будинку № 17/4 по Микільсько-Ботанічній вулиці, де він жив, встановлено меморіальну дошку.