1854 народився Сергій Васильківський, український живописець, художник-пейзажист, баталіст. У 1876–1885 навчався у пейзажному класі Петербурзької Академії Мистецтв у М. Клодта і В. Орловського. У студентські роки жив на горищі в Академії разом з П. Мартиновичем, О. Сластьоном, Г. Ладиженським, М. Самокишем, Я. Ціонглінським. У 1883 часто подорожував Україною, створив низку відомих пейзажів. За картину "На Дінці" (1885) отримав золоту медаль і право на зарубіжну поїздку для фахового вдосконалення. У березні 1886 виїхав за кордон. Жив у Франції та подорожував Англією, Іспанією, Італією, Південною Африкою й Німеччиною, де познайомився з колекціями художніх музеїв. Художник удосконалив майстерність, користуючись порадами В. Орловського та І. Похитонова, які жили в той час у Парижі. С. Васильківський вирішив розвивати пейзажний жанр в українському мистецтві. Продовжив подорожувати Україною – мандрував пішки Харківщиною і Полтавщиною, спускався Дніпром до Запоріжжя. С. Васильківського називали «поетом українського малярства» за надзвичайну ліричність його пейзажних та історичних творів. Типовий сюжет картин – озброєний козак-вершник в степу або група козаків на сторожі, в кінному поході чи на відпочинку. Переважно, твори художника мали узагальнений характер, в яких була відсутня динамічна дія чи поширений в той час етнографічно-побутовий сюжет, за винятком таких, як "Сутичка козаків з татарами" (1892) і "Побачення" (1894). Вони трактувалися романтично і були споріднені за настроєм з народним пісенним фольклором. Розквіт творчості художника припадає на останню третину 19 століття, період, коли в Україні діяли Емський акт та Валуєвський циркуляр. С. Васильківський – автор відомого портрета Тараса Шевченка з авторським підписом (1910–1911). С. Васильківський є також автором портрета поета (1907), який писав, спираючись або на один з найбільш тиражованих на той час фотопортретів, зроблений М. Доссом у квітні 1858, або на образ поета, створений І. Рєпіним за тією самою фотографією. Обидва портрети зберігаються в Національному музеї Тараса Шевченка в Києві. С. Васильківський був членом журі конкурсу на проект пам'ятника Шевченкові 1911 р. Автор близько 3000 (більшість втрачена в роки Другої світової війни) робіт, зараз в музеях і приватних збірках нараховують близько 500 його творів. Перед смертю він заповів Музею Слобідської України понад 1340 своїх картин та значну суму грошей, які, за його бажанням, мали піти на створення у Харкові великого національного художнього музею. С. Васильківському присвячені меморіальні дошки з нагоди 150-річчя митця та 350-річчя міста Харкова на фасаді Харківського художнього музею та на стіні гончарної слави, розташованої на Будинку Кричевського-Лебіщяка в Опішні.