1892 народився Михайло Кравчук, український математик, викладач, громадський діяч, академік ВУАН. 1910 вступив на фізико-математичний факультет Київського університету. Учень Д. Граве. У серпні 1917 склав магістерські екзамени, а у вересні того ж року прочитав пробну лекцію "Про функції, що справджують теорему додавання" й отримав звання приват-доцента. За Української Народної Республіки та Української Держави викладав математичні дисципліни в 1-й та 2-й українських гімназіях Києва та в Українському народному університеті. Працював у Київському політехнічному інституті. Відомі учні Кравчука: конструктор ракет Сергій Корольов та творець перших турбореактивних двигунів для радянських винищувачів Архип Люлька. Працюючи в правописно-термінологічній комісії УАН, долучився до розроблення української математичної термінології. 1919 опублікував власний курс лекцій з геометрії та зробив перший переклад українською мовою широковідомого російськомовного підручника з геометрії О. Кисельова. Написав низку наукових робіт і 1924 захистив докторську дисертацію на тему: "Про квадратичні форми та лінійні перетворення". Цього ж року зробив доповідь про найважливіші результати своїх досліджень на 2-му Міжнародному математичному конгресі в Торонто (Канада), у Міжнародному математичному конгресі в Італії (1928), виступив на засіданні Математичного товариства в Парижі. У червні 1929 обраний дійсним членом ВУАН. Був обраний також членом математичних спілок Франції, Німеччини, Італії. Перебуваючи на посаді голови природничого відділу Інституту української наукової мови, ініціював створення 3-томного математичного словника. Листувався з багатьма відомими вченими світу. Зберігся, зокрема, лист до Кравчука від розробника принципів й автора першого проекту (1937) обчислювальної машини на електронних лампах (ЕОМ) Дж. Атанасова, в якому той повідомляв, що скористався розробками Кравчука у своїх роботах. Активне наукове життя та відрядження за кордон стали приводом для переслідувань Кравчука в роки сталінського терору. До арешту написав понад 180 робіт, зокрема понад 10 монографій з різних галузей математики: алгебри, теорії чисел, теорії функцій дійсної і комплексної змінних, теорії диференціальних рівнянь, теорії імовірностей і математичної статистики. 23 вересня 1938 засуджений до 20 років позбавлення волі та позбавлення політичних прав на 5 років. З Лук'янівської тюрми його відправили до Новочеркаська, а звідти у квітні 1939 – до Владивостока. У берез. 1940 його визнали непридатним до фізичної праці. У червні 1941 його звільнили від робіт на шахтах. 23 лютого 1942 направили на лікування. Невдовзі Кравчук помер. 1956 судову справу Кравчука було переглянуто і закрито за відсутністю складу злочину. 20 березня 1992 загальні збори АН України поновили Кравчука у складі дійсних членів Академії. Багато наукових результатів Кравчука, у тому числі та його внесок у розробку проекту комп'ютера, дістали міжнародне визнання, сьогодні широковживаними у багатьох галузях знань є поняття "q-багаточлени Кравчука", "q-функції Кравчука–Мейкснера", "моменти Кравчука", "осцилятори Кравчука". Його ім'я занесено ЮНЕСКО до Міжнародного календаря визначних наукових діячів. 2003 на території НТУУ "КПІ" відкрито пам'ятник Кравчуку, на ньому викарбувано, зокрема, слова вченого: "Моя любов – Україна і математика".

Підготовано за матеріалом Енциклопедії історії України Інституту історії України НАНУ.