1889 народився Михайло Драй-Хмара, український поет, літературознавець, перекладач. Закінчив Черкаську гімназію, навчався у Колегії П. Ґалаґана в Києві (1906–1910). Відбув тривалу закордонну подорож, працював у бібліотеках та архівах Львова, Будапешта, Заґреба, Белґрада й Бухареста, студіював слов’янські мови. За розвідку про хорватського письменника А. Качича-Міошича нагороджений золотою медаллю Київського університету. Монографія "Леся Українка" (1926) свого часу ознаменувала чималий поступ у вивченні творчості поетеси. Драй-Хмара зробив свій внесок і в шевченкознавство ("Генеза Шевченкової поезії "У тієї Катерини хата на помості" 1930). Широке коло явищ слов’янських літератур охоплювали його дослідницькі інтереси. Праця "Проблеми сучасної славістики" (1929) донині не втратила гостроти. Писати вірші почав 1919. Перша збірка віршів "Проростень" вийшла в світ 1926. Дві інші ("Сонячні марші" та "Залізний обрій") увійшли до "Вибраного" (1969). Помітним твором у спадщині Драй-Хмари є поема "Поворот" (1922–1927), яка є пристрасним монологом любові до України. Від 1930 працював в НДІ мовознавства ВУАН; водночас – завідувач кафедри слов’янознавства Українського інституту лінгвістичної освіти та кафедри загального мовознавства Польського педагогічного інституту. Драй-Хмара знав 19 мов: 9 слов’янських, 6 європейських та 4 давніх мови – старослов’янську, старогрецьку, латину, санскрит. Переклав окремі поезії О. Пушкіна, М. Лермонтова, О. Блока, С. Єсеніна, а також твори А. Міцкевича, Й. Гори, Й.-С. Махара, Ш. Бодлера, П. Верлена, Ш. Леконта де Ліля, С. Маллярме, Сюллі-Прюдома, Ф. Верфеля, С. Цвайґа і Ж. Роденбаха, карело-фінський епос «Калеваля». Рукопис перекладу поеми "Божественна комедія" Данте конфісковано під час арешту. За сфабрикованими звинуваченнями заарештований 1933 і 1935. Засуджений спочатку на 5 років виправних таборів, потім ще на 10 років. Загинув на Колимі. Реабілітований 1989.