1860 народився Сергій Гамченко, український археолог, дослідник Волині, Поділля і Київщини. Член-коресопндент Київського товариства старожитностей і мистецтва, член Історичного товариства Нестора Літописця, Російського археологічного товариства (1906), віце-президент Всеукраїнського археологічного комітету ВУАН (від 1927). Навчався в Київському університеті (1876–1880), закінчив Олександрійське військове училище в Москві (1881) та Санкт-Петербурзький археологічний інститут (1911). Від 1883 служив у Житомирі. Військову службу поєднував із науковою діяльністю. Археологічні дослідження розпочав у 1878 під керівництвом В. Антоновича, від 1886 проводив самостійні розкопки городищ 10–11 ст. у Мальованці – передмісті Житомира. Протягом 1889–1896 в Житомирському і Новоград-Волинському повітах дослідив: поселення та могильник в урочищі Струга; курганні могильники доби бронзи в околицях Житомира (Крошня, Псище, Соколова гора); поселення трипілської культури, давньоруське городище та велику групу курганів 5–8 ст. в басейні річки Случ. Співавтор проекту статуту (1897) та член-засновник (1900) Товариства дослідників Волині. 1905–1908 проходив військову службу у Санкт-Петербурзі, де водночас дослідив неолітичні пам’ятки на узбережжі Фінської затоки і у басейні річки Луга. 1909 вийшов у відставку і повернувся в Україну, вивчав трипільську культуру на Поділлі та Пд.-Сх. Волині (загалом відкрив 45 пам’яток трипільської культури на Південному Бузі). Під час 1-ї світової війни як полковник запасу мобілізований до російської армії, служив у Казані в чині генерала. Від 1919 – завідувач археологічного відділу Волинського науково-дослідного музею (Житомир). Протягом 1919–1923 поблизу Житомира виявив поселення та безкурганні могильники з ліпною керамікою, що згодом отримала назву кераміки корчацького типу. Результати розкопок узагальнив у рукописній праці "Пятилетие археологических исследований Волыни: 1919–1923 гг." (1924). У 1923–1927 вивчав археологічні пам’ятки у Житомирському, Коростенському та Овруцькому районах. 1924–1926 вів розкопки в с. Колодяжне (Житомирська область) і с. Войцехівка (нині с. Колосівка Хмельницької області), чим започаткував вивчення пам'яток городсько-усатівського типу на Поліссі. Зробив значний внесок у розвідки черняхівської культури, досліджуючи могильники в с. Маслове (Черкаська область) та ін. Провадив археологічні роботи в Києві та в районі будівництва Дніпрогесу. Автор неопублікованої краєзнавчої праці "Старий Житомир" (1926).

Підготовано за матеріалом Енциклопедії сучасної України Інституту енциклопедичних досліджень НАНУ.