1891 народився Юрій Клен (Освальд Бургардт), український поет, перекладач, літературознавець. У Київському інституті народної освіти створив кафедру прикладного мистецтва (1930–1931), брав активну участь у роботі ВУАН. Учень В. Перетца. Перші твори Ю. Клен написав німецькою мовою, а пізніше, уже за кордоном, переклав їх українською. У час національно-культурного відродження він поділяв естетичні настанови М. Зерова, однак був більш відомий своїми перекладами та науковими розвідками. 1931 року митець реемігрував до Німеччини, а невдовзі у львівському журналі "Вісник" з'явилися його сонети, підписані псевдонімом Юрій Клен. У своїй творчості він продовжив традицію київських "неокласиків", поєднав неокласичні традиції зі світоглядними принципами "вісниківської квадриги" і трагічним оптимізмом "празької школи". Автор поєднує в єдиному естетичному вимірі трагічну античність ("Антоній і Клеопатра", "Цезар і Клеопатра", "Шляхами Одіссея"), героїзм середньовічної лицарської доби ("Жанна д'Арк", "Вікінги") та князівсько-гетьманську українську традицію ("Володимир", "Символ", "Україна"). Ю. Клен – автор збірки "Каравели" (1943), есею "Спогади про неоклясиків" (1946), багатьох літературознавчих праць, перекладів з англійської, німецької, французької та інших мов. Вершинними здобутками Юрія Клена-поета є поеми "Прокляті роки" (1937) та "Попіл імперій" (1943–1947). Трагічне знищення української культури в добу сталінізму, нелюдська жорстокість другої світової війни – центральні теми цих творів. Брав участь у літературній містифікації: разом з Л. Мосендзом і М. Левицьким писав вірші від імені "східняцького" поета Порфирія Горотака. За редакцією Ю. Клена вийшло 30-томове видання творів Джека Лондона (незакінчене, вийшло 26 з 30 томів), восьмитомове Бернарда Шоу, а також твори Діккенса (якого перекладав і сам Клен), Гамсуна, Ґете. ). Із шведської переклав повість Свена Гедіна "Завойовники Америки" (1926). Юрію Клену належать переклади сонетів Миколи Зерова німецькою мовою, що увійшли до збірки В. Державина «Gelb und Blau» (1948). Серед літературознавчих праць Ю. Клена – "Новые горизонты в сфере исследований поэтического стиля" (1915), розвідка про П. Шеллі (1925), "Леся Українка і Гайне" (1927), "Гайне в українських перекладах" (1930). За редакцією Ю. Клена вийшла збірка "Експресіонізм та експресіоністи" (1928). На Заході Ю. Клен видав кілька праць про українську й російську літератури в діаспорі. Редаґував літературний журнал "Літаври". Іменем Юрія Клена названі вулиці у Вінниці та Києві.