1906 народився Іван Багряний, український публіцист, письменник, політичний діяч. 1926–1928 навчався у Київському художньому інституті. Обіймав низку посад в різних організаціях, працював на шахтах Донбасу. Перший його вірш "У місто", за підписом "І. Багряний", надруковано в київському журналі "Глобус" за 1926. Належав до літературної організації письменників Києва " Майстерня революційного слова". 1927 виходить перша збірка поезій "До меж заказаних", 1929 – поема "Aве Maрія", відразу заборонена цензурою. 16 квітня 1932 Багряного заарештовано і після 11 місяців уз'язнення у Харківській "внутрішній тюрмі" засуджено на 5 років таборів і відправлено на заслання на Далекий Схід. Не побувши на волі й року, Багряний знову заарештований. 1940 у зв'язку з тяжкою хворобою легенів був звільнений. В роки Другої світової війни за гітлерівської окупації жив в Охтирці, працював редактором газети "Голос Охтирщини". 1943 виїхав до Галичини, де взяв участь у створенні Української головної визвольної ради. Написав роман "Звіролови" (1944, перевиданий 1946–1947 під назвою "Тигролови"). Незабаром емігрував до Словаччини, потім Австрії та Німеччини. На еміграції займався громадсько-політичною та журналістською діяльністю: заснував газету "Українські вісті", ініціатор створення, а потім лідер Української революційно-демократичної партії, був обраний заступником і головою Української національної ради, організатор і засновник Об’єднання демократичної української молоді. Один із засновників об’єднанання українських письменників "Мистецький український рух", а після припинення його діяльності вступив до іншого об’єднанання – "Слово". Плідно працював як письменник; залишив низку визначних творів: романи "Сад Гетсиманський" (1950), "Буйний вітер" (1957), "Людина біжить над прірвою" (1965), повісті та ін. Опубліковано також публіцистичні розвідки – "Публіцистика: Доповіді, статті, памфлети, рефлексії, есе" (1997). Твори Багряногобуло перекладено англійською, німецькою, французькою та голландською мовою. Зокрема, роман "Тигролови" в англійському перекладі ("The Hunters and the Hunted" – "Переслідувачі і переслідувані") був опублікований у американському видавництві "Sant Martin Press" трьома накладами. Рецензії на твір писали спеціалізовані журнали – "Bookmark", "Circus", "Library Journal", "Saturday Revue", "Time", а також газети: "New York Times", "New York Gerald Tribune", "San Francisko Cronikel", "Krishchian Science Monitor". Лауреат Державної премії імені Тараса Шевченка (1992, посмертно).

Підготовано за матеріалом Енциклопедії історії України Інституту історії України НАНУ.