1900 народився Володимир Кубійович, український географ, демограф, громадсько-політичний діяч, один з організаторів української науки на Заході в 1950–1970-х роках, головний редактор "Енциклопедії українознавства". У червні 1919 брав участь у Чортківській операції Української Галицької армії. Влітку 1920 опублікував свою першу працю – звіт про мандрівку в Живецькі Бескиди. Підготував доповідь на тему географії транспорту та отримав позитивні рецензії, зокрема в Німеччині. На початку 1921 брав участь у тижневій географічній експедиції в центральну частину українських Карпат – Горгани. Зібраний там матеріал про вплив природи на життя людини згодом систематизував і написав докторську дисертацію. У червні 1928 прочитав в ун-ті лекцію на тему: "Розміщення населення в європейській частині Радянського Союзу" і став доцентом філософського ф-ту Краківського ун-ту, викладав географію Сх. Європи, читав курс антропогеографії Радянської України, викладав також і в гімназіях. 1931 став дійсним членом НТШ у Математично-природничо-лікарській секції і очолив новостворену Географічну комісію при цій секції. З цього часу почав активно переучувати себе мислити і писати не польською мовою, як це було, а українською. 1936 демонстрував на виставці в Берліні 27 великих карт масштабу 1:1 250 000, 70 окремих карт у масштабі 1:4 000 000 на 29 аркушах, 10 таблиць з діаграмами. Згуртував довкола Географічної комісії НТШ багатьох фахівців, зокрема О. Степанів-Дашкевич, С. Пашкевич, Г. Дрогомирецького, М. Кулицького, В. Огоновського, Ю. Полянського, І. Теслю, І. Федіва. Разом з ними підготував видання "Атласу України та сумежних країв" (1937) і "Географії українських та сумежних земель" (1938). Окрім географії західноукраїнських земель, цікавився також, зокрема, господарським комплексом Донецького басейну. Видав німецькою мовою економіко-географічний опис Донбасу. 1955 вийшов у світ 1-й т. "Енциклопедії українознавства" (останній – 10-й – був видрукуваний 1985, уже після смерті Кубійовича). 1961 у зв'язку з початком видання в УРСР "Української радянської енциклопедії" Кубійович разом з В. Маркусем видав книгу "Дві енциклопедії", в якій визначив характерні риси діаспорної і рад. енциклопедій. 1963 почало друкуватися англомовне видання "ЕУ", яке не було копією україномовного. Для "ЕУ" Кубійович самостійно та у співавторстві написав багато географічних статей, зокрема, здійснив комплексно-географічні описи Бессарабії, Буковини, Високих Бескид, Волині, Галичини, Донец. басейну, Дрогобицько-Бориславського пром. району, Закарпаття, Криворізького залізорудного басейну, Криму, Кубані, Пд. України, Підляшшя, Поділля, Покуття, Полісся, Полтавщини, Посяння, Пряшівщини, Слобідської України, Ставропільщини та Терщини (область над р. Терек, Кавказ). 1981 став першим лауреатом Канадської фундації українських студій. 28 вересня 1985 у Нью-Йорку на його честь та у зв'язку з його 85-річчям було проведено ювілейну конференцію Загальних зборів Історично-філософічної секції НТШ.

Підготовано за матеріалом Енциклопедії історії України Інституту історії України НАНУ.