1872 народилася Соломія Крушельницька, українська оперна та камерна співачка (лірико-драматичне сопрано), «Вагнерівська примадонна» 20 століття, педагог. Здобула всесвітнє визнання поруч з Е. Карузо, М. Баттістіні, Т. Руффо, Ф. Шаляпіним. Виконувала різнопланові сопранові партії (була неперевершеною у драматично насичених. Володіла дуже сильним, дзвінким голосом із специфічним "оксамитовим" тембром, широким діапазоном у 3 октави, чудовою дикцією, яскравим акторським хистом та артистизмом. Мала надзвичайну музичну пам'ять (могла вивчити оперну партію за 2–3 дні), визначну віртуозну техніку, співала на 7-ми європейських мовах. 1893–1894 вдосконалювалася в Мілані в театрі "Ла Скала", 1895 – у Відні. Артистичну діяльність розпочала в концертах львівського "Бояна". 1893 дебютувала на сцені Львівської опери в партії Леонори ("Фаворитка" Д.-Г. Доніцетті). Виступала на сценах багатьох оперних театрів світу, зокрема Кремони, Трієста, Одеси, Буенос-Айреса, Варшави, Санкт-Петербурга, Парижа, Неаполя, Генуї, Мілана, Каїра, Риму, тощо. Виконала близько 60 партій в операх Р. Вагнера, Дж. Верді, Дж. Пуччіні, Ш. Гуно, Ж. Бізе, Р. Штрауса, М. Масне, С. Гулака-Артемовського, П. Чайковського та ін. Від середини 1920-х рр. залишила оперну сцену, виступала в камерних концертах (країни Зх. Європи, Канада, США). Була тонким, глибоким інтерпретатором творів К. Монтеверді, К.-В. Глюка, В.-А. Моцарта, Ф. Шуберта, Р. Шумана, Й. Брамса, М. Равеля, М. Мусоргського. 1928 гастролювала в Галичині. Пристрасно популяризувала українську музику. Від 1939 проживала у Львові, де активно включилася в музичне життя. 1946–1951 – професор Львівської консерваторії.

Підготовано за матеріалом Енциклопедії історії України Інституту історії України НАНУ.