1935 заснування Національного ботанічного саду імені М. М. Гришка. Уряд затвердив рішення Київради про створення ботанічного саду в складі Інституту ботаніки Академії наук. Генеральний план будівництва ботанічного саду розроблено під керівництвом академіка О. Фоміна. На відведеній для саду території в 117 га було побудовано теплиці й тимчасові оранжереї, в яких розмістили значну колекцію тропічних та субтропічних рослин, інтродукційні розсадники. До 1941 було зібрано вже 1050 видів, сортів і форм рослин, а в оранжереях – понад 1 тисячу видів тропічних і субтропічних рослин. Розпочалися експериментальні дослідження. Тут працювали відомі вчені – академіки В.Любименко, А.Сапєгін. За роки нацистської окупації колекції рослин було сплюндровано. 1944 директором ботанічного саду було призначено академіка М. Гришка, який обіймав цю посаду до 1958. Від 1958 до 1965 цю установу очолював професор Є. Кондратюк, а від 1965 до 1988 – академік А. Гродзінський. У повоєнні роки в ботанічному саду працювали відомі українські вчені – академіки А. Криштофович, П. Погребняк, М. Холодний, член-кореспондент В. Зосимович. Унаслідок численних наукових експедицій працівників саду в Карпати, Крим, Укр. Полісся, Лісостеп та Степ України, на Кавказ, у Середню Азію, на Алтай, у Забайкалля та Примор'я було зібрано багаті колекції рослин і створено ботаніко-географічні ділянки з однойменними назвами. Нині в складі цих колекцій близько 10 тисяч видів і форм рослин. У результаті зарубіжних експедицій у В'єтнам, Індію, на Мадагаскар, у басейн р. Амазонка створено одну з найбільших в Європі колекцію тропічних видів орхідей – понад 600 таксонів. Нині колекція тропічних і субтропічних рослин саду налічує 3 тисячі видів і форм. У гербарії саду 150 тисяч гербарних аркушів, де представлена низка рідкісних таксонів не лише із флори Європи, а й інших континентів. Створено багатий дендрарій та декоративні монокультурні сади – сад бузків, розарій, формовий плодовий сад, сад витких рослин, сад магнолій, гірський сад, а також експозиції рослин за принципом їх народногосподарського використання. За багатством зібраних у саду колекцій рослин він є одним із найбільших в Європі. На території саду розташовано історичні, археологічні та архітектурні пам'ятки: Звіринецькі печери (12–15 ст.), поселення в урочищі Чайка (16–17 ст.), рештки валів Звіринецького укріплення (1810–1812), храм Свято-Троїцького (Свято-Іонинського) монастиря (1871–1872, 1897–1900).

Підготовано за матеріалом Енциклопедії історії України Інституту історії України НАНУ.