1929 народився Іван Світличний, правозахисник, літературний критик, поет, перекладач (французька, чеська, польська поезія українською мовою); один із лідерів українського опозиційного руху 1960–1980-х. 1955 очолював відділ критики ж. "Дніпро", вийшла перша публікація. Друкувався в журналах "Дніпро", "Вітчизна", "Радянське літературознавство", 1957–1963 обіймав посаду молодшого наукового співробітника відділу теорії літератури Інституту літератури ім. Т. Шевченка АН УРСР, молодшого наукового співробітника в Інституті філософії АН УРСР, працював відповідальним секретарем журналу "Радянське літературознавство", у Товаристві охорони природи. Літературно-критичні статті Світличного присвячені творчості літертурного покоління 1960-х рр. і критиці соцреалістичної літератури ("Боги і наволоч"); автор полемічно-критичної статті з мовознавства ("Гармонія і алгебра"). Один із лідерів опозиційного руху в УРСР в 1960–1980-х рр. 30 серпня 1965 вперше заарештований, звинувачений за ст. 62, ч. 1 "Антирадянська агітація і пропаганда". Звільнений 30 квітня 1966. Працював над словником синонімів, здійснював поетичні переклади із французької (Ш. Бодлер, П.-Ж. Беранже, Ж. Лафонтен), чеської (В. Незвал, Й. Ганзлік), сербо-хорватської (Д. Максимович), польської (Ю. Словацький, Ц. Норвід), турецької (О. Велі) та ін. мов. 12 січня 1972 вдруге заарештований, 27–29 квітня 1973 засуджений до 12-ти років позбавлення волі (7 років таборів суворого режиму і 5 років заслання). Покарання відбував у таборі в Пермській області РРФСР. 1978–1981 переклав "Слово про Ігореву січ", писав поетичні твори, частина яких була опублікована на Заході. 1978 С. прийнято в члени Міжнародного ПЕНклубу. 20 серпня 1981 у С. стався інсульт, і його було визнано інвалідом 1-ї групи. 23 січня 1983 звільнений, повернувся до Києва. Наприкінці 1980-х рр. було опубліковано частину праць Світличного і статей про нього. 1990 вийшла збірка поезій "Серце для куль і для рим". Лауреат літературної премії ім. В. Стуса (1989), Державної премії України ім. Т. Шевченка (1994, посмертно, за збірки поезій, поетичних перекладів і літературно-критичних статей).

Підготовано за матеріалом Енциклопедії історії України Інституту історії України НАНУ.