1841 народився Анатоль Вахнянин, український композитор, музикознавець, співорганізатор і перший голова товариства "Просвіта" (1868–1870), автор українських підручників для шкіл, ідеолог "Нової ери"; одна з ключових постатей українського національного відродження 2-ї половини 19 ст. на західних землях. Організував у Відні українське товариство "Січ" і головував у ньому. Засновник і керівник музично-хорових товариств "Торбан" (1870) і "Боян" (1890–1891), "Союзу співацьких і музичних товариств", перший диригент Вищого музичного інституту ім. М. Лисенка у Львові (1903–1908). Один із лідерів партії народовців, редактор її органу – часопису "Правда" (1867–1870), співредактор газети "Діло". 1894–1900 – посол (депутат) до австрійського парламенту. Автор першої в Галичині української опери "Купало" (1869–1892). Автор багатьох хорів і солоспівів на вірші Ю. Федьковича, I. Гушалевича, М. Шашкевича, О. Левицького, Т. Шевченка, обробок народних пісень, музичного оформлення до драм "Назар Стодоля" Т. Шевченка, "Бондарівна" Ф. Заревича та ін. Широко відомими є революційна пісня "Шалійте, шалійте, скажені кати" на мелодію та хор норманів на слова О. Колесси (з музики до трагедії "Ярополк" К. Устияновича). Йому належить також чимало статей з історії української музики, повістей, оповідань, гуморесок.

Підготовано за матеріалом Енциклопедії історії України Інституту історії України НАНУ.