1879 народилася Катерина Лазаревська, український археограф, фахівець палеографії 17–18 ст. Дочка О. Лазаревського. Авторка низки джерельних праць з історії цехів та шевченкознавства. Від 1919 року працювала в Постійній комісії ВУАН для складання історично-географічного словника української землі, Комісії ВУАН Лівобережжя та Слобожанщини, Археографічній комісії ВУАН та Постійній комісії ВУАН для складання історичного словника української мови. 8 лютого 1927 року обрана дійсним членом Історичної секції ВУАН (разом з В. Юркевичем). Після смерті у 1928 році Марії Грінченко була виконавицею її духівниці. У лютому–листопаді 1934 року займала посаду молодшого наукового співробітника Історично-археографічного інституту ВУАН. Від 1936 року працювала в рукописному відділі Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. Разом з С. Шамраєм уклала іменний та географічний покажчики до обох частин 9-го тому "Історії України-Руси" М. Грушевського (1931). Чимало її пізніших праць не були опубліковані.