1925 засновано Українське національно-демократичне об'єднання (УНДО) – провідну політичну партію міжвоєнної Західної України. Лідери: В. Бачинський, Д. та К. Левицькі, Ю. Павликовський. Головна мета об’єднання – здобуття незалежності правовим шляхом, побудова соборної демократичної України. Методи досягнення мети – парламентська боротьба, "нормалізація" (компроміс із властями). У своїй діяльності спиралися на старше покоління діячів національного руху та заможне селянство. Найвищим органом УНДО був так званий Народний З'їзд (що два роки), який обирав Центральний (Народний) Комітет (41 член, що вибирав 10-членну екзекутиву); на місцях були повітові народні з'їзди, які обирали повітові народні комітети; у більших містах – окремі міські організації; у селах – мужі довір'я. УНДО являло собою не так модерну організацію, як широкий національний рух без точного реєстру членів, без членських внесків, за винятком Львова, але з виразною партійною дисципліною і взаємною лояльністю між проводом і низовими діячами. У 1928 р. УНДО брало участь у виборах до польського парламенту і здобуло 26 мандатів до сейму. Після окупації радянською владою у вересні 1939 західноукраїнських земель УНДО перестало існувати. А в 1947 р. група його членів відновила партію в еміграції.