1775 народився Петро Прокопович, український бджоляр, винахідник рамкового вулика, фундатор першої в Європі школи пасічників. 1798 р. почав займатися бджільництвом на пасіці меншого брата Степана, і до 1808 року вже мав 580 вуликів. Вивчав біологію бджолиної сім'ї, вдосконалював методи бджільництва. 1814 р. створив перший у світі розбірний рамковий вулик. У вулику вчений виділив рамку як самостійну частину житла бджіл. Завдяки цій новизні бджолярам стало доступним безперешкодне дослідження бджолиної сім’ї і за необхідності активне втручання на хід її розвитку. Найважливіше, що така будова вулика дозволила вилучати мед не винищуючи димом бджіл. 1828 р. Прокопович заснував школу пасічників в рідному селі – Митченках на Чернігівщині, а з 1830 р. перевів її на хутір Пальчики, куплений спеціально для цієї мети. За 53 роки існування школи з неї вийшло понад 700 кваліфікованих пасічників. 1839 р. П. Прокопович мав майже три тисячі бджолосімей, які приносили господарю до 20 тис. крб щорічного прибутку. Згодом його пасіка стала найбільшою в світі й нараховувала 10 000 бджолосімей. Автор понад 60 статей з бджільництва. Був дійсним членом Московського товариства сільського господарства. Нагороджений орденом Святого Володимира 4 ст., золотими та срібними медалями. У 1879 р., через 29 років по смерті бджоляра, імперська влада знищила школу – разом зі зрубаними липами та зниклими пасіками загинули рукопис невиданої книги П. Прокоповича "Записки о пчелах" та його портрети. Тому нема впевненості, що на відомому портреті Прокоповича зображений саме він. На згадку про нього встановлені пам’ятники в кількох містах України, а в Києві його іменем названо Інститут бджільництва.