1891 народився Петро Панч (Панченко), український письменник, член творчих об’єднань "Плуг" і ВАПЛІТЕ. Протягом 1918–1919 років служив сотником у Дієвій Армії УНР. У 1938–1958 Петро Панч жив у будинку письменників Роліт. З 1949–1953 був головою правління Харківської організації Спілки письменників, а в 1966–1969 роках – секретарем правління Спілки письменників України. Писав у жанрах повісті, новели, роману, також був автором оповідань та казок для дітей. Відомі твори і збірки: "Там, де верби над ставом", "Гнізда старі" (1923), "Поза життям" (1924), "Солом'яний дим" (1925), "Мишачі нори" (1926), "Без козиря" (1926), "Голубі ешелони" (1927), "Облога ночі" (1932), "Гомоніла Україна" (1954), "На калиновім мості" (Шевченківська премія, 1965), "Повісті. Оповідання. Гуморески. Казки" (1985). Збірка статей та етюдів-спогадів "Відлітають журавлі" стала останньою. Його ім'я носить вулиця у рідному місті Валки у Львові та Києві. Також його іменем названо Корчунецьку школу-інтернат Хмельницької області.