22 серпня  2013 року, в  четвер,  о. 12. 00 год. у конференц-холі Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського відбудеться:

1. Відкриття книжкової виставки із фондів Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського  «Економіка незалежної України».
2. Презентація  культурологічного проекту,  фотоальбому   "Кращі світлини фотографів України".
3. Відкриття  експозиції  "Кращі світлини фотографів України"

"Кращі світлини фотографів України" – перше видання фотоальбому із  нового культурологічного проекту, в якому 15 вітчизняних  фотохудожників представили  своє баченням світу через об’єктив фотокамери.

Українська фотографія. Яка вона? І чи є таке поняття як "українська фотографія"? Щоб дати відповідь на це запитання – потрібно знати, бачити, аналізувати світлини авторів з різних куточків України.

Сьогодні у світі проводиться безліч виставок: конкурсних, колективних, авторських... нині світ дедалі більше заполонює Інтернет, що є безмежним простором для спілкування та ознайомлення з мистецтвом фотографії. Разом із тим, під виглядом сучасного мистецтва в Інтернеті розміщено незчисленну кількість фотографічних зображень, серед яких іноді важко розгледіти справжні.

Ми із задоволенням переглядаємо старі світлини, що переносять нас у минулі епохи. Фотографія постає без абераційним інструментом відбиттям свого часу. Пройдуть роки – і сучасні світлини також стануть документами історії.

Видання "Кращі світлини фотографів України" спрямоване на  піднесення культури образотворчого мистецтва і поповнення  фонду найбільшої бібліотеки нашої країни, де і  відбудеться презентація нового спільного культурологічного проекту.

Учасники проекту:

Ірина Баранська-Вороніна (Львів), Сергій Бондарук (Луцьк), Борис Бухман (Одеса), Владлен Дроботько (Луцьк), Володимир Дубас (Львів), Микола Заварика (Київ), Юрій Зілінський (Лубни), Едуард Кислинський (Тернопіль), Наталя Компанцева (Київ), Андрій Котлярчук (Київ), Василь Пилип’юк (Львів), Юрій Санін (Київ), Олександр Сінельніков (Одеса), Олександр Харват (Рівне), Юрій Черневий (Болехів).

 

Ірина Баранська-Вороніна

20 січня 1975 р., м. Львів

«Фотографія для мене – це не тільки моє життя,
а й величезний досвід у допомозі людям у розкритті їхніх талантів і велике служіння Богові»

Народилася у Львові, в сім’ї фотографів. У дитинстві багато часу проводила з мамою у фотостудії. Вже з ранніх років любила малювати людей, на яких падає світло.

Закінчивши середню школу, поступила до Львівського училища культури та мистецтв на режисерський факультет, а згодом –  до Львівського інституту культури ім. М. Ли​сенка на факультет «Актор театру та кіно».

По завершенню навчання успішно працює акторкою Львів​ського драматичного театру ім. Марії Заньковецької, вдало поєднуючи роботу в театрі з роботою у фотосалоні. Згодом, через сім років, стає на шлях фотомистецтва.

З 2000 року постійно вдосконалює свою майстерність як фотохудожник і здобуває світове визнання.

Нині Ірина Баранська-Вороніна виховує двох дітей, має чудового чоловіка та є директором фотостудії Баранських у Львові.

Член Національної спілки фотохудожників України (Львівська обласна організація НСФХУ), учасник та призер багатьох національних та міжнародних фотовиставок і конкурсів.

 

Сергій Бондарук

5 квітня 1961 р., м. Луцьк

«Лише мрії окриляють людину»

Волинському фотохудожнику потяг до фотографії дістався від батька. Метою свого захоплення бачить спілкування з людьми та природою, можливість поділитися власними почуттями та враженнями.

Має вищу педагогічну та юридичну освіти, працює керівником підприємства харчової галузі. Багато подорожує. Захоплюється дайвінгом, яхтингом, гірськими лижами, але на першому місці завжди залишається фотографія.

Жодному з фотожанрів переваги не надає, проте характерною рисою матеріалу, котрий потрапляє в коло інтересів майстра, є  позитивний зміст. Як комунікабельна людина та добрий організатор активно бере участь у підтримці та проведенні регіональних фотовиставок на Заході Україні.

Член Спілки журналістів України та Національної спілки фотохудожників України від Львівського осередку, заслужений художник Міжнародної федерації фотомистецтва (ЕFIAP), лауреат міжнародних та національних конкурсів. Кращі світлини автора надруковано в каталогах  понад 20 країн світу.

 

Борис Бухман

10 липня 1961 р., м. Одеса

Член Національної спілки фотохудожників України. Народився і проживає в місті Одеса. Вперше взяв до рук фотоапарат у 7 років. Нині – професійний фотограф із 25-річним стажем. Одружений, має двох дітей. Співвласник фотостудії «ФОТОГРАФ і Я».

Як фотожурналіст працював із багатьма відомими діячами науки, мистецтва, політики і спорту. Співпрацював у різний час з такими виданнями, як журнали «Motor news», «XXL», «Пасаж», «Relax», «Здоров’я» та газети «Одеський університет», «Комсомольська правда», «Аргументи і факти», «Російська Америка». Як театральний фотограф працює з Одеським українським театром музичної драми ім. В. Василька, Одеським театром музичної комедії ім. М. Водяного, Театром юного глядача ім. М. Островського, Одеським театром ляльок. Роботи Бориса Бухмана публікувалися в художніх і рекламних виданнях.

Персональні виставки:  тематична виставка до 9 травня, 2011 (Полтава); «Ізраїль. Перше побачення», 2011 (Одеса, Харків, Кривий Ріг, Львів, Рівне); «Фотограф і Я», 2011 (Одеса, Кривий Ріг); «Місто мільйона надій» (фотопроект – відділення дитячої гематології), 2012 (Одеса).

Учасник і призер багатьох вітчизняних і зарубіжних виставок:

Золота медаль FIAP Міжнародного салону фотографії «Ekoloska istina, 2010» (Сербія);

Блакитна стрічка FIAP V Міжнародного салону художньої фотографії «Фотовернісаж на Покрову, 2010», (Україна);

Золота медаль PSA Міжнародного конкурсу художньої фотографії «Life Balance, 2012» (Сербія).

Працює в різних жанрах, однак з найбільшим інтересом – у жанрі фотопортрету. Любить Одесу,  класичну музику, творчість Романа Віктюка, життя. Обожнює подорожувати.

 

Владлен Дроботько

24 квітня 1937 р., м. Луцьк

Мала батьківщина фотохудожника – місто Костянтинівка Донецької області. До світу фотомистецтва долучився, працюючи на заводі, – саме там познайомився з фотоапаратом «Мир» та з цікавістю почав його вивчати. Першу плівку допоміг проявити менший брат, рентгенолог, у каструлі в підвалі. Майже у 30 років почав самотужки через книжки, журнали та контакти з іншими аматорами поглиблювати й удосконалювати свої знання. Згодом, через кілька років, став членом фотоклубу «Промінь», який пізніше й очолив.

У ті часи було багато ентузіастів серед людей  різних спеціальностей, закоханих у мистецтво фотографії. Владлен Дроботько був одним із них. Він бере участь в обміні фотовиставками між клубами «Українське кільце», республіканських та всесоюзних виставках, семінарах, виїздах на пленери. Одним із захоплюючих змагань серед фотографів став мотокрос у Латвії на трасі «Білий олень». Змагалися не тільки мотогонщики різних мотоклубів, а й фотографи з усіх куточків Союзу. Пізніше проводилися бліц-турніри для фотографів, серед яких було чимало титулованих учасників. За 5–6 років поїздок на мотокрос у Латвію фотоклуб теж став лауреатом  у 1978 р.

«Для мене фото – це захоплення, хобі, хоча за освітою та професією я вчитель фізичного виховання, – каже Владлен Дроботько. – Хороший фотограф повинен мати добрі знання, бути освіченою людиною та мати високі моральні якості. Поєднання хорошої пам’яті, набутих знань, вміння їх застосовувати та фізична витривалість – складові вдалої «зупиненої миті». Світлина заслуговує глядацьких симпатій тоді, коли вона викликає у свідомості людини експресивні емоції, враження, будить думку та не залишає її байдужою. Зроблена від серця світлина  житиме  й житиме. І ось тоді її можна назвати твором мистецтва».

Досі фотографує тільки на плівку!

 

Володимир Дубас

11 листопада 1950 р., м. Львів

Народився на Волині у місті Ковель. З 1961 р. захопився фотографією, яка відкрила шлях до професії. У 1969 р. закінчив фотовідділення Львівського поліграфічного технікуму. Ще зі студентських років фотографії автора друкувалися в обласних, республіканських і всесоюзних газетах та журналах.

З 1968 р. – член Львівського народного фотоклубу «Карпати». Після служби в армії з 1971 по 2002 рік – фотокореспондент Львівської обласної молодіжної газети. Тепер працює фотокором «Львівської газети».

Понад сорок років бере активну участь у різноманітних фотоконкурсах та фотосалонах, як в Україні, так і за кордоном, пропагуючи українське фотомистецтво.

Велику увагу приділяє навчанню фотосправі молодого покоління та проведенню фотовиставок у Львові.

Фотороботи Володимира Дубаса експонувалися у 50-ти країнах світу. Учасник понад 300 міжнародних фотосалонів, 250 із них – під патронатом FIAP (Міжна​родна федерація фотомистецтва при ЮНЕСКО). На цих фотовиставках роботи автора відзначалися медалями, кубками, дипломами та іншими відзнаками. Мав дев’ять персональних фотовиставок.

З 1971 р. – член Національної спілки журналістів України, а з 1989 р. – Національної спілки фотохудожників України.

З 2005 р. – голова Львівської організації НСФХУ, член художньої ради та правління НСФХУ, член журі національних та міжнародних фотоконкурсів.

Художник Міжнародної федерації фотомистецтва (AFIAP).

 

Микола Заварика

16 жовтня 1966 р., м. Київ

«На запитання: «Хто я?» – можу повідомити, що «Аз єсмь православна людина». За справами – великий грішник. За роком народження – Вогненний Кінь. За гороскопом – Терези. За станом душі – мандрівник та вільний художник. З 1985 року кожного 28 травня приймаю вітання і з Днем прикордонника. Також  люблю Новий рік, Масляну та інші свята.

Любов до фотографії батько прищепив з дитинства. Однак серйозно я захопився цією справою шість років тому, коли, займаючись дайвінгом, відчув, що не вистачає чудових епітетів для опису друзям і близьким незвичайної пишності підводної краси. Ось тоді й вирішив показати людям надзвичайність та унікальність світу через фотографії і вперше потягнув фотокамеру під воду. Тепер не розлучаюся з нею і на суші.

З 2011 р. – член Національної спілки фотохудожників України (НСФХУ).

Своїми роботами хочу донести людям, що наша планета неймовірно прекрасна, хоча крихка і беззахисна. Ми ще не до кінця її загубили – залишилися місця, де люди не їдять гамбургери, не п’ють кока-коли, а живуть дивним і самобутнім життям. На жаль, таких місць з кожним роком стає все менше і менше. Тому бережіть наш спільний дім і любіть один одного».

 

Юрій Зілінський

26 грудня 1964 р., м. Лубни

«Світ учить нас бачити...»

Початкову освіту здобув у рідному місті Лубни, де закінчив середню школу і технічне училище. У 1990 р. завершив навчання на архітектурному факультеті Горьківського інженерно-будівельного інституту. З 1993 р. працює директором видавничо-поліграфічного підприємства «Інтер Парк».

Співзасновник і голова народного фотоклубу «Софіт». З 2005 р. член Національної спілки фотохудожників України (НСФХУ). З 2011 р. – член Фотографічної Асоціації Америки (PSA); має четвертий зірковий фотографічний рівень. За підсумками щорічного рейтингу Фотографічного Товариства Америки (PSA) «Who’s Who in Photography» ввійшов до ТОП-20 фотографів світу, які мали найкращі успіхи на міжнародних виставках художньої фотографії в 2011 р. З 2012 р. – художник Міжнародної Федерації Фотомистецтва (FIAP).

Справжнє захоплення творчою фотографією почалося в 2005 р. Відтоді фотомистецтво посідає значне місце в його житті. Представляв роботи на 9-ти персональних фотовиставках. Узяв участь у понад 170-ти національних та міжнародних виставках, конкурсах, салонах. Роботи експонувалися більш ніж у 40 країнах світу (Англія, Аргентина, Індія, Іспанія, Італія,  Іран, Канада, Китай, Малайзія, Мальта, Німеччина, США, Франція, Швеція та ін.).

Учасник міжнародних проектів: фотофестивалі у Латвії (2008, 2012); пленери в Польщі (2007) та Рівному (2010, 2012); семінари-практикуми в Арцизі (2007, 2009, 2011); фотоескпедиція до Непалу (2010); фотографічний з’їзд у Болгарії (2011).

Лауреат літературно-мистецької премії імені Володимира Малика 2010 р. На міжнародних і вітчизняних конкурсах відзначений понад 180 нагородами: гран-прі, срібна дошка, 38 медалей (з яких – 21 золота), почесні стрічки, призи, дипломи та грамоти з 19-ти країн світу.

 

Едуард Кислинський

27 лютого 1967 р., м. Тернопіль

«Скільки не готуйся, скільки не полюй,

а випадковий кадр все одно найкращий»

Народився в місті Донецьку, з восьмирічного віку захопився фотомистецтвом. Член Національної спілки фотохудожників України (НСФХУ), член Фотографічного Товариства Америки (PSA).

Учасник міжнародних виставок у більш ніж 30 країнах світу. Нагороджений золотою, срібною медалями PSA; золотою, бронзовою медалями FIAP; золотою медаллю НСФХУ; золотими, срібними та бронзовими медалями фотографічних салонів Австрії, Канади, Люксембургу, Австралії, США, Великобританії, Китаю, Німеччини, Фінляндії; почесними стрічками FIAP.

Кращий фотограф природи «Trierenberg Super Circuit 2007» (Австрія).

Переможець в номінації «Інші тварини» – статуетка «Золота Черепаха» (Росія).

Титул «Кращий фотограф 2010 року» – анімалістична зйомка / професійна категорія (Росія).

Перше місце в конкурсі «Фотограф року, 2012» в Україні, анімалістична зйомка / професійна категорія.

Статті в журналах України та Росії.

Лауреат премії імені Володимира Лучаковського, відзнака Тернопільської міської ради в номінації «Майбутнє створюється сьогодні».

«Моя мета – показати людям, що світ навколо нас значно більший та багатший, ніж ми можемо собі уявити. Під уважним оком об’єктива комахи, птахи та інші маленькі створіння набувають особливої чарівності».

 

Наталія Компанцева

23 лютого 1940 р., м. Київ

«Фотографія – це свято, яке завжди зі мною»

«Виросла в родині геологів, де фотографія була захопленням батьків, особливо, мами. Знімала мама ще з довоєнних часів «Фотокором» на скляних пластинках. Зберігаю і апарат, і пластинки як сімейну реліквію. Десь у 50-х роках у родині з’явився «ФЕД». У 60-х роках, працюючи в НДР, мама серйозно захопилася слайдами, у нас удома стали регулярними перегляди слайдів на великому екрані. Але у мене було інше серйозне захоплення – спорт. І лише через роки, встигнувши закінчити  два курси біофаку, а потім Київський медичний інститут, пропрацювавши майже вісім років лікарем швидкої допомоги, анестезіологом, нарешті зрозуміла, що все це не моє. На одну лікарську зарплату «випадково» купила фотоапарат «Київ-4», на другу – кінокамеру «Кварц» і потихеньку почала фотографувати.

Художньою фотографією серйозно зайнялася начебто теж випадково. У водному поході зробила кілька вдалих знімків, які опублікували в «Спортивній газеті», а потім один із них «випадково» потрапив на обкладинку одного з американських журналів. І тут, як кажуть, «Остапа понесло» – з фотоапаратом не розлучалася, знімала на роботі, вдома, в походах, на вулиці. Ночами, коли не чергувала, друкувала у ванній кімнаті. У результаті ланцюг випадковостей замкнувся, перетворившись на закономірність – в 32 роки я покинула медицину. Пропрацювавши майже рік на кіностудії асистентом режисера, знову стала студенткою – поступила на стаціонар операторського факультету Київського театрального інституту ім. І. К. Карпенка-Карого, який з відзнакою закінчила в 1977 р.

22 роки працювала кінооператором на кращій в СРСР Київській студії науково-популярних фільмів, зняла близько 100 короткометражних, 6 повнометражних документальних і 2 ігрових художніх фільми. Тричі лауреат фестивалю «Молодість» за студентські роботи, мала золоті та срібні медалі на міжнародних і всесоюзних фестивалях, приз за операторську роботу на республіканському фестивалі.

З 1987 р. – член Національної спілки кінематографістів. З 2000 р. – член НСФХУ. Учасник, призер і переможець міських та республіканських фотоконкурсів. Мала 12 персональних виставок у Києві, Івано-Франківську, Тисмениці, Севастополі, Ладижині, Кривому Розі, Рівному, Вінниці, Аддис-Абебі (Ефіопія). З 2002 р. брала участь у 22 міжнародних фотосалонах. Маю дві блакитні стрічки FIAP (Франція, Фінляндія), срібну та золоту медалі ISF, золоту медаль фотосалону «Фотовернісаж на Покрову». В 2006 р. удостоєна звання художник Міжнародної Федерації фотомистецтва (AFIAP)».

 

Андрій Котлярчук

16 лютого 1966 р., м. Київ

Народився в столиці, де й отримав початкову та вищу освіти: 1976–1980 рр. – художня студія Палацу піонерів м. Київ, 1986–1993 рр. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, факультет біології, 2004–2006 рр. – ДАККІМ, факультет мистецтвознавства, 2012 рік – член Королівського фотографічного товариства Великої Британії.

Інтелектуальний лідер та ідеолог сучасного українського фотомистецтва, фотограф, продюсер. Провів більше сорока авторських художніх фотовиставок в Україні та за кордоном. Творець нової візуально-образної системи творчості в українській фотографії. Яскравий представник сучасної хвилі майстрів, які вдало поєднують у своїй творчості національну аутентику, класичну фотографію із тенденціями світового фотомистецтва.

Фотографує цифровими камерами та на чорно-білу й кольорову плівки, формує нові сучасні концепції, підбирає неординарні теми. В його світлинах твердість малюнку потопає у романтиці, а професійний погляд митця перетинається з філософською серйозністю. Зовнішня легкість сприйняття фотографій майстра випливає  зі складності професійного виконання.

Організатор та виконавець рекламних фотозйомок для численних світових брендів, серед яких «Coca-Cola», «GVC», «Ericsson», «Mercedes Benz», ЮМС, УТЕЛ, «Київстар», «Реємстма», «Samsung» тощо. Активно працює з ілюстрованими українськими виданнями. Автор найбільшої в Україні збірки художніх фотопортретів відомих людей: Леоніда Кравчука, П’єра Кардена, Тура Хейєрдала та багатьох інших.

Власник фотобанку із сучасних та старовинних фотографій, який налічує близько 20 000 іміджів та користується попитом серед видавців календарів, ілюстрованих видань, рекламних агенцій. Фотобанк складається із низки підрозділів – від гірських пейзажів та архітектури Києва до натюрмортів та природних фактур. Кожен імідж скановано, він має свій порядковий індекс.

Має власну фотостудію із найсучаснішим цифровим та аналоговим фотографічним обладнанням. Один із напрямів роботи студії – художня фотографія для оформлення інтер’єрів.

 

Василь Пилип’юк

10 січня 1950 р., м. Львів

«Я хочу, щоб люди дивилися на цей світ

моїми очима»

Мала батьківщина фотохудожника – с. Новоселиця, що на Івано-Франківщині.

Нині має численні звання та премії: член Національної спілки журналістів України, член президії та правління НСФХУ, член колегії управління культури Львівської ОДА, а також президії Ліги творчих спілок Львівщини; художник Міжнародної федерації фото​мистецтва (AFIAP).

Автор навчального посібника «Українська художня фотографія. Етапи становлення та мистецькі засади розвитку» (2011 р.), професор Львівської Національної Академії мистецтв.

Лауреат обласної премії ім. О. Гаврилюка в галузі літератури і мистецтва (1981 р.), лауреат респуб​ліканської премії ім. М. Островського (1988 р.); єдиний серед українських фотомитців лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (1993 р.); заслужений діяч мистецтв України (1998 р.); почесний доктор Української академії друкарства (1999 р.); академік Національної академії проблем людини (1999 р.); нагороджений орденом «За заслуги» III ст. (2000 р.); лауреат премій ім. академіка І. Крип’якевича та ім.

Б. Котика – «Людина року 2000»; орден «За трудові досягнення» IV ступеня (2001 р.) за Міжнародним відкритим рейтингом популярності та якості «Золота Фортуна»; міжнародна культурна премія «Золотий Ікар» (2004 р., м. Гамбург); почесний професор Гамбурзької академії мистецтв (2009 р.); повний кавалер «Хреста» (I, II, III ст.) регіонального Благодійного Фонду ім. короля Данила (2010 р.).

Президент видавничого підприємства «Світло й Тінь», головний редактор фотомистецького журналу «Світло й Тінь». Автор 86 фотоальбомів, учасник численних вітчизняних та міжнародних фотосалонів.

 

Юрій Санін

19 березня 1962 р., м. Київ

«Око побачило, палець натиснув, перед холодним оком об’єктива мигнув затвор – і світло вдарило по плівці. Мить минула. Але, відображений у  хімічній пам’яті, залишився чекати свого воскресіння в двомірному просторі спогад про  подію, тонкоплівковий доказ того, що в нашому світі щось сталося і хтось існував...»

«Для мене, як і для багатьох людей, фотографії, надруковані вручну, несуть у собі частинку душі й тепло рук, що їх створюють. Унікальність і неповторність – особливість ручних способів друку. Саме такі вінтажні фотографії можуть бути й є предметами колекціонування».

Юрій Санін народився в Києві, де понад 35 років тому почав займатися фотографією. Поєднуючи захоплення фотомистецтвом з активним відпочинком, створив багату колекцію, представлену серіями фотографій. Основні напрями – класичний чорно-білий пейзаж і романтичний міський пейзаж, жанр, портрет.

Є одним з організаторів і учасників «Київського фотографічного товариства», членом Королівського фотографічного товариства Великобританії, співзасновником міжнародного фотофестивалю «ЧернігівФотоФест», Культурного фотографічного центру «Фотокульт».

Брав участь у колективній фотовиставці КФВ «Срібний вік» (2009, Київ); персональній виставці «Поділ» (у складі «ЧернігівФотоФест, 2009); колективній фотовиставці КФВ «Зникаюче» (2010, Київ); колективній фотовиставці групи «СЕНС» (2011, Львів). Фотографії виконані особисто автором з використанням середньоформатних фотоапаратів («Мамія-6», «Мамія С220», «Роллейфлекс 6008», «ІСКРА») на чорно-білу плівку. Формат кадру плівки – 6х6 см. Авторський  вінтажний  ручний  оптичний друк.

 

Олександр Сінельніков

18 листопада 1962 р., м. Одеса

«Бачити світ надзвичайно цікаво. А коли ще є можливість увіковічити його – це щастя»

 

Фотографією захопився з 14 років, у 22 роки захоплення  перетворилося на  професію.

Фотограф Одеського музею західного і східного мистецтва. Член редколегії журналу «Виставки Одеси».

З 1997 р. – член клубу фотографів «ФОТОН-2» (заступник голови).

З 2001 р. – член правління Національної спілки фотохудожників України.

З 2002 р. – член правління Одеської фотографічної асоціації.

Бере участь і допомагає в організації міських виставок, які проводяться під патронатом НСФХУ, ОФА, ФОТОН-2. Учасник і призер багатьох національних та міжнародних фотосалонів.

 

Олександр Харват

22 січня 1959 р., м. Рівне

«Фото робить не камера, а людина, що стоїть за нею»

Почав фотографувати з восьми років фотоапаратом «Смєна», який подарувала мама. З кінця 90-х років займається професійною фотографією. Член Національної спілки фотохудожників України, Національної спілки журналістів України, Національної спілки краєзнавців України, заслужений художник Міжнародної федерації фотомистецтва (EFIAP), Посол Миру. Учасник та дипломант понад 200 національних і міжнародних фотовиставок  у різних країнах світу.

Серед нагород на міжнародних конкурсах: Gran Premio, 1, 3 Premio, Premio Traektoria (Аргентина, 2006, 2007), перший приз (Болгарія, 2008), Гран-прі (Чехія, 2009), друге місце (Азербайджан, 2009), спеціальний приз Яворського (Росія, 2010), срібна медаль (Узбекистан, 2010), Гран-прі від Leica (2011), бронзова медаль (Аргентина, 2011, 2012), срібна медаль (Росія, 2012), золота медаль (Чехія, 2012), золота медаль Ташкентського бієнале (Узбекистан, 2012), призи міжнародних конкурсів газети «День» та ін.

Автор понад 50 персональних виставок в Україні, Румунії, Угорщині, Словаччині, Китаї, Росії, Індії, Чехії, Італії та ін. Автор фотопроекту «Обличчя Планети Земля», в рамках якого були проведені персональні виставки: «Від Парижа до Сіднея. Подорожні нотатки», «Судан: спека, пісок, люди», «Діти Світу», «Краса та велич гір», «Діти для миру?», «Китайські мандри», «Сицилія плюс», «Мандруючи світом», «Ташкент, Бухара», «Портрет митця», «Індія. Калькутта без ретуші», «В’єтнам: нескорена земля», «В обіймах наготи», «Рівне. На межі тисячоліть», «Індія. Контрасти» тощо.

Автор проектів та видавець альбомів: «Кременець – ворота раю. Осінь», «Фотовернісаж на Покрову, 2006–2012», «Рівне. На межі тисячоліть», «Я люблю своє місто», «Рівненський край», «Культурна спадщина Рівненського краю», «В обіймах наготи», «150 святинь Великої Волині», «Шляхами Великої Волині», «Пересопниця. Батьківщина української Першокниги» та ін. Організатор щорічного Міжнародного Салону художньої фотографії «Фотовернісаж на Покрову».

Засновник школи фотографії «У фарватері істин».

 

Юрій Черневий

12 лютого 1964 р., м. Болехів, Івано-Франківська обл.

 

«Фотографія – це спілкування з людьми та природою, робота, яка подобається і не обмежується рамками часу»

Народився і живе на Прикарпатті. Директор Прикарпатського лісогосподарського коледжу. Як науковць лісової галузі, багато подорожує. Художня фотографія є найбільшим захопленням, а тема життя людей та природи українських Карпат – домінуючою.

Член Національної спілки фотохудожників України (НСФХУ), Словацької спілки фотографів (ZSF), товариства фотографів Америки (РSА), художник Міжнародної федерації фотомистецтва (AFIAP), голова народного фотоклубу «Промінь» у м. Долина Івано-Франківської області.

Активно бере участь у національних та міжнародних фотографічних виставках, конкурсах, творчих проектах. Фотороботи понад 500 разів експонувалися в 33 країнах і отримали понад чотири десятки нагород, серед яких – дві золоті медалі НСФХУ, п’ять золотих, срібна та бронзові медалі FIAP, одна бронзова та дві золоті медалі PSA, дві золоті медалі UPI, велика золота медаль Королівського фотографічного товариства Великобританії, золоті медалі Криту, В’єтнаму, Сінгапуру, Сербії, Фінляндії, Франції, Росії.

                                                    

Підбірку сформовано координатором культурологічного проекту О. Харватом.

 

Тел. 452-700, 067 3622 977

kharvat@mail.ru kharvat@ukrfoto.org

www.ukrfoto.org www.prfoto.net

НБУВ: Тел.: 524 37 91; 524 81 38

seredata@yandex.ru