"«Велике і Величне»: кольори і мелодії тисячоліть"

1000 творів українського мистецтва із колекцій 35 провідних музеїв України можна переглянути до 22 вересня.

Перед «Розп’яттям» геніального Пінзеля

Коли бачиш на античних фресках кінця ІІ — початку ІІІ століть нашої ери, знайдених у 2008 році на території Херсонеса, граційно вималювані сюжети «Двох вершників», «Полювання на вепра», «Полювання на косулю та зайців», — то хочеться уявити їхнього автора.

Ось геніальний наїв моєї улюбленої Марії Приймаченко, одна з картин, дитинно радісна, у супроводі такого ж підпису: «Веде Ваня коні до води за шовкові поводи, іде Галя воду брати, щоб коники напувати». Розчулююсь і від зустрічі зі столичним менеджером Інесою Нагорняк, котра закохалася в творчість Марії Приймаченко значно пізніше, ніж я, 5 років тому, та вже має «маленьку експозицію на робочому місці, де картини художниці на календариках».

«Божа Матір» в оточенні матерів земних

Зворушила «Вулиця в Умані 1895 року» живописця Михайла Беркоса.

На полотні Федора Манайла «Карпати» помічаю ніби оживлений пензлем рядок з поезії Ліни Костенко: «Ген корів розсипана квасолька»…

Автопортрети яскравого художника-модерніста Віктора Пальмова з дружиною, Марії Башкирцевої, з її таким коротким життям, зате довговічним творчим спадком.

«Українська Джоконда», як нарекли журналісти картину Миколи Пимоненка, звідки б не дивилася на неї, здається, карим поглядом таких живих очей шукає у залі саме тебе… Помічник гендиректора «Мистецького Арсеналу» Олексій Ананов розповів: «Буквально перед нашою виставкою музейники знайшли кілька подробиць щодо цієї роботи. Вона куплена 1974 року в сім’ї харківських колекціонерів. Від них реставратори картини дізналися, що зображена на ній Марія Нестеренко — ймовірно, актриса Театру корифеїв, який гастролював тоді в Харкові, де й написав її Пимоненко».

Зустріла на виставці самобутню київську художницю Ольгу Кравченко. Вона сказала мені: «Навіть не сподівалася, що виставка буде такою цікавою. Багато на ній я не бачила раніше, намагаюся сфотографувати, щоб добре роздивитися вдома».

ПОГЛЯД ЕКСПЕРТА

«Пересопницьке Євангеліє випромінює тепло»

Завідувач відділу Інституту рукопису
Національної бібліотеки України імені В.І.Вернадського
Ольга СТЕПЧЕНКО

Про духовну святиню України Пересопницьке Євангеліє, яке експонувалося в «Мистецькому Арсеналі» 26 липня тільки з ранку до вечора, Ольга Петрівна, яка 35 років опікується цією книгою як зберігач, повідала «УК».

УК: Пані Ольго, як часто випадало вам гортати сторінки Пересопницького Євангелія?

— Ця книга зберігається у бібліотечному сховищі, вкладена в сейф у спеціальному ящику. Майже щокварталу розкриваємо її, щоб вона «подихала». Підтримуємо температурний режим. Якщо повітря дуже сухе, то наливаємо воду, щоб була потрібна вологість. Можемо погортати її, десь трошки прочистити. Щоб не перебивалися в ній мініатюри, прикладаємо спеціальний японський дуже дорогий папір, виготовлений із натуральних волокон.

Коли дістаємо книгу із сейфа, запрошуємо фахівців з нашого центру консервації і реставрації. Вони перевіряють кислотність, інші параметри, щоб їй нічого не загрожувало.

УК: Яка біографія в цієї книги?

— Євангеліє від Матвія і до середини тексту Євангелія від Марка переписували з 1556 року у Двірці, нині Ізяславського району Хмельниччини. Продовжували чомусь уже у Пересопниці на Рівненщині. Коли єзуїти 1630 року розгромили Пересопницький монастир, книга зникла і не відомо, де перебувала. Гадають, можливо, десь її знайшли козаки і подарували Іванові Мазепі, який замовив їй оправу, оздоблену коштовним камінням. А 1701 року передарував Пересопницьке Євангеліє Переяславському кафедральному собору, де воно перебувало майже століття.

Звідти книга переїхала до Полтави. Тут 1837 року відкрив її для наукового світу професор Московського університету Йосип Бодянський. Довго працював із нею як філолог Павло Житецький. Вона «мешкала» 15 років у Росії, в Санкт-Петербурзі: тодішній міністр народної освіти граф Дмитро Толстой був у Полтаві, побачив там Євангеліє, забрав його і подарував князеві Ольденбурзькому. Дружина князя через 8 років після смерті чоловіка віддала книгу в Україну. Це просто диво, що з Росії щось до нас повернулося.

До війни книга перебувала в Полтаві. 1940 року з нею працював Сергій Іванович Маслов, професор Київського університету. А під час війни знову зникла, і не знали, де вона. Думали, що загинула, коли 1943 року німці повністю спалили Полтавський архів і бібліотеку. Але 1945-го, коли наші цінності вже почали повертатися з евакуації з Уфи, у Києво-Печерську лавру передали й Пересопницьке Євангеліє.

А в нашій бібліотеці книга зберігається вже 64 роки.

УК: Ви сказали, що в неї був не один переписувач?

— Дослідники з’ясували про трьох. Вважають, що архімандрит Григорій переважно був її перекладачем і редактором. Протопоп Михайло Саноцький — тільки писарем. У другій частині Євангелія — ще один почерк, але точно не встановлено, чий. Як і не відомо достеменно, хто автор мініатюр: щодо Федуска із Самбора — лише припущення.

УК: Хто з дуже відомих людей дивився на Пересопницьке Євангеліє?

— Його бачили й захоплювалися ним наприклад Тарас Шевченко, Іван Франко.

УК: Ікони бувають чудотворними. А чи траплялися дива з Пересопницьким Євангелієм?

— Не знаю, диво це чи ні, але коли тримаєш над цією книгою руку, від неї йде тепло. Я в цьому переконалася не раз. У «Мистецькому Арсеналі» до неї приставили охоронця, я йому про це нічого не розповідала. А коли ми клали її до скляного «ковпака», він спитав, чи можна потримати над нею руку. І теж відчув це тепло. Воно передається, мабуть, від тих людей, які творили її душею й серцем.

УК: Але найперше, напевне, — з небес…

— Боже провидіння над Пересопницьким Євангелієм є. Інакше не змогло б воно зберегтися, переживши війни, революції, потопи, пожежі тощо, повернутися до нас і стати головною книгою України.

Зупинятися поглядом на сторінках Пересопницького Євангелія щастить не часто

Сторінку підготували Людмила ЯНОВСЬКА,
Олександр ЛЕПЕТУХА (фоторепортаж), «Урядовий кур’єр»

"«Велике і Величне»: кольори і мелодії тисячоліть"

При копіюванні даної статті посилання на джерело обов'язкове: http://www.ukurier.gov.ua