У Національному заповіднику «Софія Київська» 20 січня відбулись  презентаційні заходи в рамках вечора культурної дипломатії "Григорій Сковорода: від Софії Київської до Близького Сходу", присвячені 300-літтю видатного українця Григорія Сковороди, до участі в підготовці яких  була долучена й НБУВ.

Минулий 2022-й рік забрав у нас дуже багато… У грудні виповнилось 300 років з дня народження українського філософа, богослова, літератора, педагога, музиканта Григорія Савича Сковороди. Для України це була важлива культурологічна подія, яку відзначили, про яку багато говорили, але аби не війна – ми святкували б цей ювілей значно масштабніше…

Втім, ювілей тієї чи іншої видатної постаті – це, зрештою, широкі, далеко не кількаденні часові рамки. Насамперед це можливість вчергове віддати велику шану нашим геніям, нагадати суспільству їхні імена, спадок та значення (для когось взагалі відкрити) і, збагатившись та надихнувшись, жити під символічним омофором їх таланту й високого духу.

Ще раз зануритись у глибини світу й великого духовного спадку Григорія Сковороди запросив того вечора дипломат, недавній Надзвичайний і Повноважний Посол України в Лівані Ігор  Осташ. Власне, подвижництво Ігоря Осташа в сенсі поширення нашої історії й культури та їх видатних постатей на Близький Схід варте великої пошани. Це й здійснені завдяки його зусиллям значна кількість перекладів арабською мовою творів Тараса Шевченка, Лесі Українки, Івана Франка, українських поціновувачів Лівану завдяки його відвідинам Василя Григоровича-Барського, Агатангела Кримського,  й переклад та чудове видання унікального Мазепинського Євангелія, й відкриття першого на Близькому Сході пам’ятника Тарасові Шевченку в місті Баабда, й кілька створених документальних фільмів про відомих українців у Лівані.

Цього разу він презентував перший арабомовний переклад творів Григорія Сковороди, а також новий фільм – «Григорій Сковорода. Світе, я йду до тебе». Автором його й ведучим є сам Ігор Осташ, режисер – Станіслав Литвинов, саме цей творчий тандем створив  низку попередніх згаданих стрічок. 

Але спочатку учасники вечора культурної дипломатії пройшли можливими місцями перебування Сковороди саме в Софії Київській, зокрема в Софійському соборі. Тут же Ігор Осташ вручив примірник нового факсимільного видання арабського Мазепинського Євангелія екзарху Вселенського патріархату в Україні владиці Михаїлу. Нагадаємо, що виготовлене воно минулого року з київського примірника цього Євангелія, віднайденого в Національній бібліотеці України імені В.І. Вернадського.

- Григорій Сковорода вважав, що світ ловив його, та так і не спіймав, але якась частинка світу все ж могла його знати і в далеких світах, і на сході, –  зазначив на презентації Ігор Осташ. – Тож саме в ювілейний Сковородинський рік ми вирішили відзначити це 300-ліття й максимально популяризувати його ім’я. На початку року виник задум такого проєкту, до якого увійшли б книга перекладів арабською мовою основних його творів і біографія,  а також фільм про нього для арабомовних глядачів, який би включав дуже важливі саме для них моменти: певні паралелі з арабською філософією, арабськими літераторами. І звичайно, для нас дуже важливо було, щоб арабський світ глибше пізнавав Україну, в цьому випадку через її видатного філософа й літератора Григорія Сковороду. І тут нам багато допомогла Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського. Уся спадщина Сковороди зберігалась тут, була до наших послуг, і попри умови воєнного часу, повітряні тривоги і холод нам вдалося разом зі співробітниками протягом певного періоду максимально опрацювати першоджерела і все зробити для книги й для фільму.

Нашим надзавданням, наголосив він, було показати й утвердити на Близькому Сході, що ті історики, літератори й дослідники-орієнталісти  – зокрема Василь Григорович-Барський, Агатангел Кримський та інші – були українцями, а не росіянами, як їх завжди представляли  за часів СРСР.  І це наше нове видання, присвячене Григорію Сковороді, є своєрідною верхівкою айсберга, бо йому передувало 15 книг – перекладів наших класиків і таких книг, як «Історія України», «Конституція України».

Дипломат зазначив, що коли група ще тільки планувала зйомки документальної стрічки, присвяченої ювілярові, відбулось найстрашніше – російська ракета влучила в музей у Сковородинівці, практично знищивши його. Але сталося диво – з мінімальними пошкодженнями вцілів пам’ятник Григорію Савичу біля музею. Тому в  фільмі було дуже важливо показати цей момент замаху на Сковороду. І знак долі про його незнищенність. Попри відомий вислів самого філософа, світ його тримає, вшановує й не відпустить, його духовний спадок потрібен багатьом поколінням українців.

Зйомки тривали протягом лише 12 днів, адже війна, тривоги, вибухи… Команда працювала самовіддано, і результат її роботи – фільм  «Григорій Сковорода. Світе, я йду до тебе» – був сприйнятий аудиторією надзвичайно схвально. Втім, розповідати про фільм, як відомо, справа невдячна, його треба дивитись. Тішить те, що Ігор Осташ має намір згодом зробити подібну презентацію й у нашій бібліотеці. Чому були особливо раді присутні на цьому вечорі культурної дипломатії завідувачки відділів Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського  Тетяна Коваль та Олена Заєць.

Та атмосфера пошанування нашого генія, занурення у його світосприйняття, пізнання  всіх його обдарувань і уподобань була б неповною без унікального музичного супроводу вечора. Його зробив відомий гурт старовинної української музики «Хорея Козацька» з керівником Тарасом Компаніченком. Власне, пісні «Хореї» можна вважати однією з «дійових осіб» презентованого фільму, настільки органічно й суголосно часові вони там лунали. І цього вечора особливістю виступу гурту стало те, що майже всі твори вони виконували на слова самого Григорія Сковороди. Великого, як відомо, шанувальника музики й навіть її творця.

Світлини люб’язно надані нам Дар’єю Скиртою