З нагоди 95-річчя члена-кореспондента НАН України Щербака Миколи Миколайовича (31.10.1927 – 27.01.1998)

Микола Миколайович Щербак народився 31 жовтня 1927 р. у м. Києві в родині студентів, майбутніх інженера та музикантки. Ще з дитинства виявив інтерес до природи: птахів, ящірок, комах і мінералів. Навіть на горищі свого будинку «створив власний музей». У 1940 р. М. Щербака було відзначено срібною медаллю ВДНГ СРСР (павільйон юннатів) за вдалі експерименти з акліматизації рису, після чого він потрапив на обкладинку журналу «Колгоспник України».

З початком війни сім’я Щербаків виїхала з Києва в евакуацію. Жили в Харкові, Куп’янську, Міллерові, Саратові, Сизрані, Пензі. У березні 1944 р. родина повернулася до визволеного Києва. За наполяганням батька-інженера М. Щербак поступив на хіміко-технологічний факультет Київського політехнічного інституту. Але бажання займатися зоологією перемогло, і у 1945 р. він перевівся на біологічний факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка (далі – КДУ).

Талановитого студента почали залучати до експедицій для поповнення експонатів Зоологічного музею університету. У 1947 р. відбулася поїздка у Карпати, до Рахова, де у карпатських лісах ще точилася війна НКВС з УПА. Вияв цікавості М. Щербака до цих подій дорого йому коштувала. У 1948 р. 20-річного студента заарештували й засудили до семи років за «участь у банді українських буржуазних націоналістів» за статтями «зрада Батьківщини» та «участь у контрреволюційній організації».

У Дубравлазі (РФ, Мордовія, селище Потьма) М. Щербак валив ліс та ремонтував дороги, доки не захворів на туберкульоз. По одужанню його залишили в лікарні, де він працював у терапевтичному та туберкульозному відділах фельдшером, а потім клінічним лаборантом. Через шість років справу перекваліфікували за статтею «недонесення органам влади про контрреволюційні злочини» з терміном покарання – п’ять років. У 1954 р. М. Щербак вийшов на волю по амністії та повернувся до Києва, але до розвалу СРСР у 1991 р. перебував під наглядом КДБ. Остаточно був реабілітований вже за часів незалежної України у 1992 р. До кінця життя М. Щербак активно працював у Всеукраїнському товаристві політичних в’язнів та репресованих.

У 1955 р. М. Щербак відновив навчання на заочному відділенні біологічного факультету КДУ. Одним з тих, хто посприяв цьому був П. Тичина, на той час голова Президії Верховної Ради УРСР, а декан факультету О. Топачевський дозволив М. Щербаку відвідувати заняття стаціонару.

Студентська експедиційна поїздка до Криму в 1956 р. стала для М. Щербака визначальною в обранні спеціалізації. Майбутній науковець вирішив вивчати амфібій та рептилій і невдовзі став чи не єдиним в Україні фахівцем у галузі герпетології.

Протягом же 1956–1993 р. М. Щербак взяв участь у 62 експедиціях теренами України, зокрема Київщини, Полісся, Карпат, Закарпаття, Криму, а також Азербайджану, В’єтнаму, Вірменії, Грузії, Калмикії, Киргизії, Молдови, Монголії, Росії (Південні Курильські острови, Забайкалля, Приморський край), Таджикистану, Туркменії та Узбекистану.

У 1957 р. М. Щербак закінчив КДУ. У 1958 р. професор М. А. Воїнственський запросив його на посаду старшого лаборанта у свій відділ зоології хребетних Інституту зоології АН УРСР. У 1963 р. М. М. Щербак захистив кандидатську дисертацію за темою «Герпетофауна Криму та її зоогеографічний аналіз» та став у 1964 р. старшим співробітником відділу.

З початком роботи в Інституті зоології АН УРСР М. Щербак прагнув створити модерний музей зоології, який на той момент хоч і існував, але не мав належного статусу та потребував оновлення. М. Щербак став одним з ентузіастів та організаторів створення нової експозиції і осучаснення Зоологічного музею. У 1966–1995 р. він був завідувачем цього музею, який так і перебував у підпорядкуванні відділу зоології хребетних Інституту зоології ім. І. І. Шмальгаузена АН УРСР. У 1996–1998 рр. на посаді завідувача відділу систематики хребетних того ж інституту вчений продовжував очолювати музей, що вже став складовою частиною Національного науково-природничого музею НАН України. Зусиллями М. Щербака колекція Зоологічного музею значно поповнилася новими експонатами із України, Середньої та Центральної Азії, Далекого Сходу, В’єтнаму та інших регіонів.

М. Щербак успішно суміщав адміністративну та музейну роботу з науковою. Вчений опублікував понад 330 наукових праць, присвячених систематиці, екології та зоогеографії хребетних тварин, зокрема рептилій та амфібій, охороні природи й проблемам музеєзнавства, у тому числі 86 науково-популярних робіт. Він був відповідальним редактором і співавтором видання «Червона книга України. Тваринний світ». Окрім наукових праць, М. Щербаку належать спогади та літературні твори про перебування в мордовських таборах.

У 1972 р. в Інституті зоології АН УРСР М. Щербак захистив докторську дисертацію на тему «Ящірки роду Eremias Палеарктики».

За цикл наукових праць «Систематика, екологія і паразитофауна рептилій Палеарктики» М. Щербака разом із В. Шарпилом у 1978 р. удостоєно премії АН УССР ім. Д. К. Заболотного. У 1982 р. науковцю присвоєно вчене звання професора, а у 1988 р. – почесне звання «Заслужений діяч науки УРСР», у 1992 р. його обрано до складу членів-кореспондентів АН України.

М. Щербак став засновником української школи систематиків-герпетологів, описав низку нових родів, видів та підвидів земноводних і плазунів.

27 січня 1998 р. Миколи Миколайовича Щербака не стало. На знак вшанування пам’яті вченого ім’я М. М. Щербака присвоєно Зоологічному музею Національного науково-природничого музею НАН України та Українському герпетологічному товариству.

Виставку з нагоди 95-річчя вченого підготовлено на документах особового фонду № 295 «Щербак Микола Миколайович (31.10.1927 – 27.01.1998) – член-кореспондент НАН України за спеціальністю «зоологія хребетних» (1992)», що зберігається у Інституті архівознавства НБУВ. З фонду для експонування було відібрано 47 документів, оцифровано 49 зображень.

Розпочинає виставку блок біографічних документів. Це автобіографія М. Щербака за 1954 р. і складена ним довідка з біографіями батьків, дідусів та бабусь. На сімейній фотографії датованій 1982 р. маємо зображення матері сімейства – Офелії Домініківни та членів родин Миколи Миколайовича та його рідного брата Юрія Миколайовича.

З найбільш ранніх – шкільні документи майбутнього науковця. Це табель про успішність за 1935/36 навчальний рік, де можна побачити чудові оцінки з предметів та «нечудові» за поведінку спритного школяра. Цікавими є щоденникові записи підлітка за 1943 р. під час перебування в евакуації. М. Щербак з дитинства і до кінця життя мав звичку нотувати свої враження від подій кожного дня. Деякі записи продемонстровано в експозиції.

Презентовано документи студентського періоду М. Щербака до та після ув’язнення: конспект, фото, студентський квиток.

Представлено автографи з наукових робіт вченого. Це аркуші з монографій, доповідей, статей, методичних розробок тощо.

Наводимо добірку документів щодо участі М. Щербака у наукових експедиціях, яких було чимало в його житті. Це фотографії, звіт, щоденник, рисунки.

До виставки відібрано посвідчення науковця: про присвоєння почесного звання Заслуженого діяча науки УРСР та члена-кореспондента АН України, перепустка до кіностудії, з якою науковець мав декілька проєктів.

Показано чималу кількість грамот, подяк, дипломів, якими відзначено вагомий внесок М. Щербака в українську науку та популяризацію наукових знань.

Важливою підтемою виставки є документи щодо репресій та реабілітації М. Щербака. Презентовано фотографію М. Щербака після повернення з Дубравлагу, довідки про відбуття покарання за 1954 р. та про реабілітацію за 1992 р., спомини колишнього в’язня.

Літературна обдарованість М. Щербака дозволила йому викласти на папір спогади про перебування у таборах, роздуми на тему політичних репресій та про долю України. Деякі з цих творів експоновано на виставці: «Спогади про поета Леоніда Бондар-Дністрового з Мордовських концтаборів», «Про зустріч з митрополитом Йосипом Сліпим», «Розстріляна біологія» та «Україна як жертва російського імпершовінізму». Звертаємо увагу, що остання стаття, яка так актуальна у наші дні, була написана у 1995 р.

Ще один талант М. М. Щербака демонструють в експозиції два його рисунки з горою Кара-Даг та з персидським посудом ХІІ–ХІІІ ст., які були виконані під час наукових експедицій.

Крім фотодокументів вже названих вище, експоновано фото вченого на полюванні, під час наукових експедицій до Туркменії та Курильських островів, поїздки до Австралії, у робочому кабінеті, рибалки в Швеції.

Виставку систематизовано за хронологічним та тематичними принципами. Кожне зображення супроводжується текстівкою та інформацією про місце зберігання документа. Наближені дати подано у квадратних дужках.

Виставку підготувала

наукова співробітниця Інституту архівознавства

І. Г. Кіржаєва