14 червня 2022 року в червоній залі Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського відбулися загальні збори Відділення історії, філософії та права Національної академії наук України. На них обговорено питання про підсумки наукової діяльності установ Відділення в 2021 році та перспективи розвитку фундаментальних і прикладних досліджень у галузі соціогуманітарних наук. Відповідну доповідь зробив академік-секретар Відділення історії, філософії та права НАН України, академік НАН України В.А. Смолій. Він також вручив дипломи лауреатам премій НАН України для молодих учених і студентів закладів вищої освіти.

В обговоренні питання та з доповідями виступили низка керівників наукових установ. Учасники зборів обговорили доповідь В.А. Смолія й виступи і схвалили підсумки наукової діяльності установ Відділення історії, філософії та права НАНУ в 2021 році.

З доповіддю «Цифрова гуманітаристика – перспективний міждисциплінарний та інтегрований напрям розвитку бібліотечної науки та соціогуманітарних досліджень»  виступила генеральний директор Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського член-кореспондент НАНУ Л.А. Дубровіна.

Вона коротко виклала результати наукових досліджень у 2021 році в Національній бібліотеці України імені В.І. Вернадського. Упродовж року  побачило світ 51 наукове видання загальним обсягом 1106,32 обл.-вид. арк. (16 колективних та індивідуальних монографій, 7 збірників документів, 15 бібліографічних, довідкових, науково-інформаційних видань, 6 збірників наукових праць, 7 науково-методичних видань); опубліковано 763 наукові публікації загальним обсягом 390,75 обл.-вид. арк. (25 публікацій у виданнях, що індексуються в міжнародних наукометричних базах даних, 263 статті у вітчизняних виданнях, 22 статті в зарубіжних виданнях, 147 статей у наукових фахових періодичних виданнях, що входять до міжнародних баз даних; 306 тез до конференцій). У Бібліотеці працюють 294 наукових працівників, з яких 19 осіб мають учений ступінь доктора наук, 114 осіб – кандидата наук.

Генеральний директор НБУВ  наголосила, що сучасні національні та наукові бібліотеки займають особливе місце в науковому, культурному й інформаційному просторі України.  Їм належить провідна роль у збереженні й вивченні національної рукописної, книжкової, документальної спадщини, в інформаційному і науково-аналітичному забезпеченні інтелектуального та духовного зростання суспільства, потреб вітчизняної фундаментальної науки.

Сучасні наукові бібліотеки вже довели пріоритетність потреби створення інформаційно-джерельної бази розвитку науки та інформаційної консолідації у цілісному національному науково-інформаційному просторі, заснованому на застосуванні інтелектуальних цифрових технологій.

Як результат прогресуючого розвитку цифрового суспільства виникає новий науковий напрям  – цифрова гуманітаристика, методологічна та практична  розробка якого сьогодні реалізується провідними вченими колективів наших академічних бібліотек та інститутів, котрі мають досвід підготовки спільних наукових проектів та ресурсів.

Цей напрям виникає як реакція на складну формалізацію гуманітарного знання, яка не може бути здійсненою без спільної творчості спеціалістів-гуманітаріїв та спеціалістів у галузі інформаційних наук і цифрових технологій, зауважила Л.А. Дубровіна. Для України, яка впродовж значного історичного часу не могла реалізувати весь потенціал своєї історичної та культурної джерельної спадщини і має тепер активно його опрацьовувати, це набуває особливо важливого значення.

За своєю значимістю цей ресурс у багато разів перевищує інформаційну цінність звичайних електронних каталогів та довідкових видань. Під час узгодження мети проекту історико-культурної спадщини та наповнення його новою інформацією, яку здобувають гуманітарії, координації завдань, структури та визначення набору смислових відносин і моделей, підготовки  методів розкриття інформації та управління нею й відбувається оптимальна інтеграція методів, відповідна синергія. Такі цифрові бази даних є якісно новим науковим продуктом, інтелектуальною власністю створювачів та колективною електронною науковою публікацією.  Інтелектуальний внесок чітко ідентифікується, він надає нові знання, нову методологію опрацювання джерел, що не були в науковому обігу, або пропонуються  нові способи організації знань та взаємодії із змістом.

На відміну від традиційних наукових публікацій інформація цифрових гуманітарних проєктів стрімко розповсюджується електронними комунікаціями, ці дані можуть постійно нарощуваться, вільно доступні для максимально широкої аудиторії користувачів і тому мають набагато суттєвіший соціальний та громадський вплив.

Генеральний директор НБУВ відзначила, що в той же час не кожна цифрова бібліотека, яка побудована на стандартних програмних, бібліотечних та бібліографічних рішеннях, є проєктом цифрової гуманітаристики. Адже цифровий проєкт є новою мультимедійною формою електронного наукового видання, у якій знання і дані, джерела і дослідження природно поєднуються, створюють можливість доповнення цифрових об’єктів науковим контекстом: інтерпретаціями, тлумаченнями, коментарями, що вимагає залучення співпраці різних спеціалістів, опанування навичок з підготовки такої  інноваційної наукової продукції; взаємовідносини між науковцем та видавництвом замінюються співпрацею між науковцями та ІТ-підрозділами. Тому важливу роль у підтримці життєвого циклу наукових цифрових проєктів відіграють наукові бібліотеки, які мають багаторічний досвід і технології управління документальними ресурсами та зберігають ці джерела.

На сучасному етапі в Україні наукові та освітні установи, наукові бібліотеки та інформаційні центри реалізують багато наукових цифрових гуманітарних проєктів: інформаційні портали, цифрові бібліотеки та архіви, інституційні репозитарії, електронні онлайнові довідники енциклопедії, мультимедійні наукові та освітні публікації, віртуальні виставки та цифрові колекції, візуальні та картографічні сервіси. Значна частина цих проєктів супроводжується вагомими інтелектуальними та часовими вкладеннями міждисциплінарних і міжінститутських наукових колективів.

Серед них – спільні проєкти НБУВ та інших  інститутів НАН України, зокрема інтегрована електронна бібліотека Інституту історії України та електронний архів Михайла Грушевського як результат спільної співпраці НБУВ та Інституту історії України, Інституту української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського, Інституту літератури імені Т. Г. Шевченка, електронні ресурси Українського мовно-інформаційного фонду та Інституту енциклопедичних досліджень тощо.

У НБУВ, нагадала Л.А. Дубровіна, розвиваються на постійній основі національні корпоративні цифрові проекти: реферативна база даних «Україніка наукова» (разом з Інститутом проблем реєстрації інформації), національний репозитарій «Наукової періодики України», інформаційний портал «Наука України: доступ до знань» та інші.

Це, власне, є свідченням того, що колективом Бібліотеки з якісною структурою й рівнем наукових розробок вже активно  розвивається та вдосконалюється напрям цифрової гуманітаристики із залученням ІТ спеціалістів та істориків, філологів, етнографів, мистецтвознавців, політологів та інших учених.   Розробка таких міждисциплінарних  баз знань спільними зусиллями інститутів відділення на засадах цифрової гуманітаристики особливо актуалізується в сучасному стані війни з Російською Федерацією, коли маємо значний потік фейкової інформації не лише в політиці, а й у науці.