22 квітня 2022 року на 76-му році життя відійшла у вічність Лариса Олександрівна Дегтяренко – завідувачка відділу зарубіжної україніки Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського (НБУВ) у 1991– 2015 роках.

          Л.О. Дегтяренко народилась 2 грудня 1946 року в Києві в родині службовців. 18-літньою прийшла працювати в НБУВ і відтоді на все життя пов’язала з нею свою трудову діяльність  (50 років!). У 1971 році вона закінчила Київський  державний інститут  культури  (нині Київський національний університет культури і мистецтв) за спеціальністю бібліотекар-бібліограф.

          Саме Лариса Олександрівна стояла біля витоків створення 9 вересня 1991 року відділу зарубіжної україніки НБУВ, що став одним зі здобутків нової незалежної України. Його основу склав фонд колишнього відділу спеціального зберігання літератури (так званого спецхрану), в якому в радянський час зберігалися вилучені із загального обігу видання, що не підтримували офіційну ідеологію і мали з погляду тогочасної офіційної влади "націоналістичний", "контрреволюційний" та "релігійний" характер. Працюючи у цьому підрозділі до створення відділу зарубіжної україніки, Л.О. Дегтяренко багато років сприяла рятуванню цих книжок для української історії та культури. 

      З початком незалежності країни вона брала участь у реорганізації відділу спецхрану, коли фонд було ретельно переглянуто: частину передано до основних фондів, створено “Колекцію реабілітованої літератури”, де зібрано вітчизняні видання колишньої забороненої літератури. Ця надзвичайно цінна колекція та зарубіжні видання української діаспори заклали основи фонду нового відділу зарубіжної україніки.

            Надалі Л.О. Дегтяренко наполегливо працювала над поповненням НБУВ й фонду зарубіжної україніки, зокрема українознавчою літературою, що виходила в численних українознавчих центрах та університетах  української діаспори – понад 50 центрів, бібліотек і громадських організацій надсилали свою літературу до НБУВ з різних країн та континентів. На час відкриття відділу в ньому було 1500 книжок і 4300 журналів, а за наступні чверть століття фонд збільшився до 30 тисяч книжкових, періодичних і продовжуваних видань.

          За часів керівництва Ларисою Олександрівною відділ перетворився на один з провідних бібліотечних центрів літератури з українознавства, став книжковою базою для широких наукових досліджень, науковою лабораторією вивчення зарубіжного українознавства. Колектив відділу обслуговував велику кількість читачів та користувачів, проводив аналітичну та бібліографічну роботу у сфері українознавства, брав участь у дослідженні історії бібліотеки, готував наукові бібліографічні покажчики,  статті, де розкривалися фонди, надавав кваліфіковані консультації та почав проводити популяризаційні заходи, зустрічі з видатними вченими й культурними діячами, організовував виставки, презентації книжок і колекцій, що розкривали духовну спадщину українського народу. Високий професійний рівень Л. О. Дегтяренко як бібліотекаря позначився не лише на комплектуванні фондів, а й на організації довідкового апарату, створенні спочатку карткових, а потім і електронних каталогів, в тому числі аналітичної бази даних періодичних видань відділу.

          Отже, на першому, дуже важливому етапі розвитку відділу Лариса Дегтяренко виконала свою життєву місію зі створення й розбудови відділу зарубіжної україніки НБУВ,  створила відділ як лабораторію українознавства, зібрала відданий справі колектив наукових та бібліотечних працівників. Відчужена раніше, за радянської доби, книжкова спадщина суттєво поповнилася і стала невід’ємною частиною національної  історії і культури України.

         Не можна не згадати людські та моральні якості Лариси Дегтяренко. Співробітники НБУВ з теплом згадують її відкритість, доброзичливість, шляхетність як керівника, доброго та щирого порадника, готового прийти на допомогу в усіх життєвих і творчих обставинах.

         Відхід Лариси Олександрівни у вічність у Страсну п’ятницю 2022 року, коли в Україні триває війна, розв’язана Росією, іде боротьба України за власну незалежність та ідентичність, викликає метафоричні, символічні асоціації. Життя Л.О. Дегтяренко у Національній бібліотеці було присвячене формуванню тих самих українських фондів, що  засвідчували потужну видавничу спадщину українського народу, який мешкає сьогодні по всьому світові. Вони є яскравим свідченням епохи непереборної національної ідентичності та боротьби за незалежність упродовж усього “страстного ХХ століття”.

         Віддаючи належне нашій колезі та другові, ми схиляємо голови у скорботі й висловлюємо щире співчуття рідним та близьким Лариси Олександрівни!

         Світлу пам’ять про Ларису Олександрівну Дегтяренко збережуть не лише вдячні колеги, але й усі читачі, яким вона допомагала у дослідженнях фондів, широкі кола наукової та освітньої громадськості України.

Колектив НБУВ