Виповнилося 100 років з дня народження видатного вченого

Ігоря Івановича Шевченка

10 лютого нинішнього року виповнилося 100 років від дня народження видатного вченого – історика, візантолога і філолога, найавторитетнішого фахівця з історії візантійсько-слов’янських культурних зв’язків Ігоря Івановича Шевченка (10.02.1922 – 26.12.2009). Саме цього дня у відділі зарубіжної україніки Інституту книгознавства Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського презентовано  книжкову виставку «Вічний мандрівник між Сходом і Заходом: до 100-річчя з дня народження видатного вченого Ігоря Івановича Шевченка».

Не всім відомо, що Ігорю Івановичу не довелося жити в Україні, проте безумовним є  те, що йому вдалося зберегти українську ідентичність і бажання працювати для розвитку української культури, науки, освіти, здобути славу всесвітньовідомого візантиніста, найавторитетнішого фахівця з історії візантійсько-слов’янських культурних зв’язків, заслуженого професора класичної філології Гарвардського університету, забезпечити своєю працею і знаннями великі здобутки в світовій науці, освіті й культурі.

 Коло наукових зацікавлень вченого вражає тематичним безмежжям, як і глибина його інтересів. Це історія візантійської культури, зокрема середньовічна грецька література, публікація текстів, палеографія, візантійська агіографія та епіграфіка. Інший напрям можна умовно означити як студії щодо візантійського впливу на духовне життя східних слов’ян (насамперед українців та росіян) в епоху середньовіччя та ранньомодерні часи. Дещо окрему групу становлять праці про польську й українську культурну спадщину часів Речі Посполитої [Скуба В. «Затятий космополіт». Життєвий шлях Ігоря Шевченка, українця, що викладав у Гарварді, – відповідь на запитання, чому важлива якісна освіта? / Вікторія Скуба. URL: https://day.kyiv.ua/uk/article/media/zatyatiy-kosmopolit].

Як зазначає учень і вихованець І. Шевченка о. Борис Ґудзяк, Учитель завжди гідно засвідчував неприховану українськість, природно поєднуючи її з абсолютною відкритістю на різні культури і, що найголовніше, на об’єктивну, науково доведену правду [Ґудзяк Б. До українського читача / Борис Ґудзяк // Шевченко І. Україна між Сходом і Заходом. Нариси з історії культури до початку ХVІІІ століття / Ігор Шевченко; авторизований переклад з англійської Марії Габлевич, під редакцією Андрія Ясіновського. Львів: Інститут історії церкви Львівської Богословської Академії, 2001. C. X111–X1V].

Ігор Іванович Шевченко мав непросту історію життя, патріотичну позицію та величезний інтелектуальний багаж, що ліг до скарбниці світової гуманітаристики. Народився вчений у містечку Радосць (тепер дільниця Варшави) в родині офіцера і члена уряду Української Народної Республіки в екзилі. Особистість І. Шевченка формувалась у варшавському українському середовищі – сімейне виховання в патріотичному дусі та спілкування з іншими емігрантами.

З батьківського дому він виніс глибоку відданість і критичну любов до свого народу й культури, знання трьох слов’янських мов – української, польської та російської, жагу до знань. Ще з юних літ визначив для себе мету життя – «…досліджувати корені нашої цивілізації… Без греки й латини це було неможливо”. Н‎авчався у Варшавській гімназії та Гуманітарному ліцеї Інституту Адама Міцкевича (до 1939 р.), де здобув знання греки та латини, потому в Карловому університеті в Празі, де осягнув німецьку гуманітарну науку, опанував німецьку та чеську мови й здобув докторський ступінь з класичної філології, давньої історії та порівняльної лінгвістики (1940–1945 рр.). Був одночасно слухачем Вільного українського університету в Празі.

З наближенням радянських військ молодий учений вирушив на захід, у зону, до якої наближались союзники. Перебуваючи в таборах Ді-Пі в Німеччині, І. Шевченко вів активну громадську діяльність. За посередництва своїх польських друзів навесні 1946 р. встановив особисті контакти з Джорджем Орвеллом і запропонував перекласти українською повість-антиутопію “Animal Farm”, що з‘явилася з друку 1945 р. у Великій Британії. «Я був негайно захоплений ідеєю, що переклад казки українською мовою буде великою цінністю для моїх співвітчизників». Невдовзі отримав згоду та опублікував уже 1947 р. переклад (під псевдонімом Іван Чернятинський) з промовистою назвою “Колгосп тварин”. Книга з’явилась у видавництві «Прометей», яке тоді знаходилося в Німеччині, й була першим перекладом безсмертного твору класика іноземною мовою, зробленим із його особистої згоди. І. Шевченко прагнув поширення цього твору серед українських переміщених осіб, щоб зміцнити їхні переконання щодо радянського «раю», від якого вони втікали й до якого їх прагнули повернути агенти Кремля. «Колгосп тварин» Орвелла – це казка, яка в алегоричній формі зображує радянський тоталітарний режим. У передмові до першого українського видання Д. Орвелл пише, що для нього надзвичайно важливо, щоб люди на Заході «побачили совєтський режим таким, яким він є». [Лучук О. Ігор Шевченко і Джордж Орвел: історія одного перекладу (До 90-річчя від дня народження Ігоря Шевченка і 65-річчя публікації першого українського перекладу «Колгоспу тварин») / Ольга Лучук // Наукові записки Острозької академії. Вип. 21, 2013. С. 127–132].

Подальше формування вченого відбувалося в франкофонному середовищі Лювенського католицького університету (Бельгія), де він здобув ще один ступінь доктора філософії в галузі класичної філології та візантиністики (1949 р.). Був слухачем семінару проф. Анрі Ґреґуара в Брюсселі у Візантійській фундації, що й забезпечило його становлення як непересічного багатогранного науковця з кількома рівноцінними профілями дослідника-класика, візантиніста і славіста, здібного поліглота, красномовного промовця, майстра вишуканого писаного слова і блискучого ерудита.

На початку 1950-х рр. (за іншими даними у 1949 р.) Ігор Шевченко переїхав до Сполучених Штатів. У еміграції за океаном зміг застосувати свої блискучі знання і компетенції в різних американських університетах – Берклі (Каліфорнія), Мічіґанському та Колумбійському (професор з 1962 р.), Гарвардському (з 1965 р.); одночасно з 1960 р. тісно співпрацював з центром візантинологічних досліджень Дамбартон Оукс у статусі запрошеного вченого, а вже з 1965 р. ця інституція запропонувала І. Шевченку посаду старшого наукового співробітника.

У 1973 р. став професором візантійської історії та літератури в Гарвардському університеті й пропрацював на цій посаді двадцять років. У 1973 р. І. Шевченко спільно з Омеляном Пріцаком на гроші української діаспори заснували Український науковий інститут Гарвардського університету. До 1989 р. вчений перебував на керівних посадах у цій інституції, з 1977 р. – співзасновник і видавець (редактор) її друкованого органу “Harvard Ukrainian Studies”. Займав керівні посади в Міжнародній асоціації візантійських студій (Association Internationale des Études Byzantines). Спочатку був головою Американського відділення, у 1986–1996 рр. обраний  президентом Асоціації, а після цього терміну – почесним президентом даної інституції. З його ініціативи й за безпосереднього сприяння було створено Національний комітет українських візантиністів (І. Шевченко був його почесним президентом). Науковець входив до редколегій авторитетних наукових періодичних органів – “Byzantinische Zeitschrift” та “Византийский временник”, «Palaeoslavica», «The Annals of the Ukrainian Academy of Arts and Sciences in the U.S.», Dumbarton Oaks Papers та серійних видань історичних джерел – “Corpus Fontium Historiae Byzantinae” і “Corpus des Astronomes Byzantins”.

Після виходу на пенсію 1992 р. Ігор Шевченко продовжив активну наукову та організаційну діяльність: працював у Міжнародній Асоціації візантиністів; редагував наукові журнали та академічні видавничі серії, продовжував редакційну працю в журналі Harvard Ukrаіnіаn Studies, готував численні наукові українознавчі публікації; надзвичайно діяльно організовував представницькі міжнародні наукові форуми, як-от Міжнародний конгрес з нагоди 1000-ліття християнства в Русі-Україні 1988 р. в Равенні; займався пошуком фінансової підтримки для окремих учених, дослідницьких проєктів і наукових бібліотек. Ігор Іванович – почесний член багатьох наукових товариств і академій, у тому числі іноземний член НАН України (1991 р. обраний іноземним членом АН України (з 1994 р. – НАН України). Про визнання заслуг І. Шевченка в науковому світі свідчать часті запрошення його до провідних освітньо-наукових закладів Європи та Північної Америки.

Служіння своїй історичній батьківщині було цілком природним для професора Шевченка. Вчений залишив нащадкам сотні статей, рецензій та інших публікацій. Низка досліджень тематично сконцентрована у чотирьох збірниках – “Суспільство та інтелектуальне життя пізньої Візантії” (Society and Intellectual Life in Late Byzantium. London, 1981), “Ідеологія, література та культура у Візантійському світі” (Ideology, Letter and Culture in the Byzantine World. London, 1982), “Візантія та Слов’яни в літературі та культурі” (Byzantium and the Slavs in Letters and Culture. Cambridge–Napoli, 1991) і “Україна між Сходом і Заходом” (англомовне видання Ukraine between East and West: Essay on Cultural History (to the early 1700s). Edmonton–Toronto, 1996, 2009; польське видання Ukraina między Wschodem a Zachodem. Warszawa, 1996; українські видання – 2001, 2014). Бібліографія І. Шевченка до кінця 1984 р. опублікована у Harvard Ukrainian Studies, т. 7 (1983), що з’явився у збірнику «Okeanos», присвяченому І. Шевченкові з нагоди його 60-ліття. Бібліографія за наступні 20 років – у збірці «Златыи враты» до 80-ліття вченого.

У 1970 р. він уперше приїхав до України, вдруге в 1990 р. Радів, що на вулицях Києва починає звучати українська мова. Водночас переймався тим, що сучасна Україна далеко не завжди розвивається у правильному напрямі, що політики можуть за десятиліття знівелювати зусилля попередніх поколінь. Вважав, що найбільше українцям перешкоджають радянська ментальність, якої вони ще не позбулися, неприйняття України Європою та вмілий підхід до ситуації «найвидатнішого сучасного політика» Володимира Путіна [Скуба В. «Затятий космополіт». Життєвий шлях Ігоря Шевченка, українця, що викладав у Гарварді, – відповідь на запитання, чому важлива якісна освіта? / Вікторія Скуба. URL: https://day.kyiv.ua/uk/article/media/zatyatiy-kosmopolit].

І. Шевченко активно співпрацював з науковими інституціями Національної академії наук України: Інститутом історії України, Інститутом української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського, Національною бібліотекою України імені В. І. Вернадського, безпосередньо з Інститутом рукопису. Вчений долучився до видання книги Грецькі рукописи у зібраннях Києва : каталог / укл. Євген Чернухін; Національна академія наук України; Нац. б-ка України імені В. І. Вернадського; Інститут рукопису; Ін-т української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського; Ін-т історії України; Гарвардський ун-т Дамбартон Оукс. – Київ ; Вашингтон : [НБУВ], 2000. – 382 с

Каталог є спільним науковим виданням НАН України (Інституту рукопису НБУВ, Інституту української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського, Інституту історії України) й дослідницького центру «Дамбартон Оукс» Гарвардського університету (США), за фінансової підтримки якого і було здійснено випуск праці. Презентація каталогу відбулася в НБУВ 29 травня 2000 р. Упорядник – відомий дослідник грецької писемної спадщини та історії грецьких громад в Україні, кандидат історичних наук, доцент кафедри елліністики КНУ імені Тараса Шевченка Є. К. Чернухін. Американські вчені-візантологи, зокрема професори Едвард Кінан та Ігор Шевченко, багато зробили для підтримки молодого вченого Є. Чернухіна під час його досліджень та видання каталогу. Ігор Шевченко був учасником презентації цього видання, у своєму виступі аргументував цінність каталогу для світової науки, звернув особливу увагу на ретельний опис рукописів, повну бібліографію, що свідчить про високий рівень видання. Зокрема, всесвітньовідомий візантолог зазначив: «Поява такого каталогу, створеного в Україні вперше, є науковою сенсацією. Праця не лише зображує історичний контекст культурних взаємозв’язків двох народів, а й залучає до світового наукового обігу маловідомі історичні джерела, включаючи Україну у світову візантологічну культуру». [Дубровіна Л., Солонська Н. Презентація книги «Грецькі рукописи у зібраннях Києва. Каталог» / Л. Дубровіна, Н. Солонська // Бібліотечний вісник. 2000. № 4. С. 42–44 URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/bv_2000_4_13 ].

Багато організаційних і наукових зусиль доклав І. Шевченко до відродження Львівської Богословської Академії (ЛБА), а згодом Українського католицького університету (УКУ). Свою приватну бібліотеку професор Ігор Шевченко заповів Українському Католицькому Університету. Від 2011 р. в УКУ щорічно проводяться Меморіальні лекції Ігоря Шевченка, які виголошують відомі візантологи з різних країн світу.

Нагороди, які за життя отримав професор Шевченко: 1999 р. – наукова премія Міжнародної фундації О. і Т. Антоновичів за дослідження «Україна між Сходом і Заходом». У 2009 р., незадовго до його відходу в засвіти, Капітула Журналу «Ї» вшанувала Ігоря Шевченка Орденом за інтелектуальну відвагу.

У фондах НБУВ наявні видання авторства Ігоря Івановича Шевченка, а також укладені й редаговані ним видання, які містять інформацію про видатного науковця. Всі вони варті уваги та популяризації, як і особистість самого Вченого.

Бібліографія та фото видань, представлених на книжковій виставці,  у Додатках.

Тетяна Антонюк,

провідний науковий співробітник

ВЗУ ІК НБУВ.

Вікторія Антонова,      

провідний бібліограф ВЗУ ІК НБУВ.