Семен Якович Брауде народився 28 січня 1911 р. у м. Полтава в сім’ї банківського службовця та зубної лікарки. У 1927 р. закінчив професійно-технічну школу і отримав кваліфікацію монтера шостого розряду. У 1928 р. сім’я переїхала до Харкова, де С. Я. Брауде протягом 1928–1932 рр. навчався на фізичному факультеті Державного фізико-хіміко-математичного інституту (тепер Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна). З 1932 р. викладав у рідному університеті. Водночас у 1933 р. розпочав роботу в першій в Україні науково-дослідній установі фізичного профілю – Українському фізико-технічному інституті (далі УФТІ), де вбрав участь у розробці нового прикладного напряму – радіолокації. Став причетним до створення потужних генераторів надвисокочастотних коливань на багаторезонаторних магнетронах. Цей винахід українських вчених значно випередив в часі аналогічні розробки іноземних вчених. Багато з наукових праць, що були написані С. Я. Брауде в цей період, не втратили своєї актуальності і дотепер. У 1937 р. вчений захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата фізико-математичних наук, яка базувалася на дослідженнях генерації потужних коливань у дециметровому діапазоні радіохвиль.

Завдяки успішним розробкам лабораторії, де працював С. Я. Брауде, в 1938 р. у Харкові збудували перший в країні надвисокочастотний радіолокатор, що працював на хвилі 64 см. Під особистим керівництвом вченого цей радіолокатор пройшов успішне випробування в системі протиповітряної оборони Москви у роки Другої світової війни, за що С. Я. Брауде було нагороджено медаллю «За оборону Москви».

У 1943 р. С. Я. Брауде захистив дисертацію на ступінь доктора технічних наук. У своїй дисертації вчений виклав теорію об’ємного заряду в магнетронах. Цього ж року С. Я. Брауде очолив лабораторію в УФТІ.

З 1944 р. С. Я. Брауде – професор, а згодом завідувач кафедри Харківського інженерно-будівельного інституту. У 1946 р. він очолив кафедру передавачів (згодом – теоретичних застав радіотехніки) на створеному за його участю радіотехнічному факультеті Електротехнічного інституту, який з часом увійшов до складу Харківського політехнічного інституту.

У 1947 р. С. Я. Брауде ініціював заснування нового підрозділу в  УФТІ, завданням якого стало теоретичне та експериментальне вивчення розповсюдження електромагнітних хвиль над поверхнею Землі, зокрема над морською поверхнею в широкому діапазоні довжини хвиль.

Початку цим науковим експериментам передувала така історія, яку Семен Якович з притаманним йому гумором озвучив у документальному фільмі «Декаметри Брауде»: «Я повинен сказати декілька слів про мого керівника – професора [А. О.] Слуцкіна. Це була дуже цікава людина, який дуже любив науку і який навчив мене не тільки науковим дослідженням, але і взаємодії з колективами. Поряд з великою кількістю чеснот, у нього був такий недолік. Він любив, щоб всю роботу виконували під його керівництвом.

Коли я став доктором, мені захотілося працювати самостійно. Створити свій колектив і свої напрями. Я йому про це сказав. Це йому не сподобалося, і він спросив, чим я хочу зайнятися. Я назвав одну тему. Він сказав: «Цим я буду займатися…», на третій раз він повторив теж саме. Тоді мені це набридло, і я спитав: «Чим ви не будете займатися?» Він відповів: «Поширенням радіохвиль». Тоді я сказав, що цим буду займатись я…»

У роботі над обраною темою було експериментально виявлено явище, що отримало назву далекого тропосферного поширення. За ці та інші експериментальні та теоретичні дослідження колективу науковців на чолі з С. Я. Брауде була присуджена Державна премія СРСР у галузі науки та техніки (1952 р.). У 1954 р. вчений був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора.

За активної участі С. Я. Брауде у 1955 р. на базі радіофізичного відділу УФТІ було створено Інститут радіофізики та електроніки АН УРСР (далі ІРЕ), де він до 1980 р. обіймав посаду заступника директора з наукової роботи. Колективом інституту на чолі з С. Я. Брауде були продовжені попередні дослідження та закладені основи нового наукового напряму – радіоокеанографії. Праці вченого з радіоокеанографії отримали світове визнання. За співучасті науковця проводилися багаторічні спостереження щодо розсіяння надвисокочастотних радіохвиль на неоднорідностях тропосфери та ін.

З 1957 р. С. Я. Брауде розпочав роботу в галузі радіоастрономії – ще одного нового перспективного напряму. Це стало сенсом його наукових досліджень до кінця життя. Наприкінці 1960-х років був споруджений унікальний декаметровий радіотелескоп УТР-2 з розмірами антен 1х2 км і площею близько 150000 кв. м, який розробив сектор радіоастрономії, що в ІРЕ очолював С. Я. Брауде. Цей радіотелескоп і до сьогодні є найбільш ефективним інструментом даного діапазону у світі.

За вагомий внесок у розвиток української науки С. Я. Брауде в 1958 р. було обрано членом-кореспондентом АН УРСР. У 1969 р. він став академіком АН УРСР. В 1971 р. С. Я. Брауде отримав другий орден Трудового Червоного Прапора.

У 1985 р. академіки С. Я. Брауде та Л. М. Литвиненко організували Радіоастрономічний інститут АН УРСР на базі Відділення радіоастрономії ІРЕ АН УРСР. У новоствореному інституті С. Я. Брауде зайняв посаду завідувача відділу.

У 1993 р. за участі С. Я. Брауде був реалізований новий грандіозний проект – створено систему інтерферометрів декаметрового діапазону (для частот 10–25 МГц) УРАН (Український радіоінтерферометр академії наук). Система складається з п’яти радіотелескопів, розташованих в різних точках України: УТР-2 в с. Граково Харківської області та ще чотири – у м. Зміїв Харківської області, під Полтавою, Одесою та Львовом.

С. Я. Брауде став засновником харківської школи радіоастрономів, яка займає одне з провідних місць у світовій науці. Він автор понад 300 наукових праць.

Внесок С. Я. Брауде в українську і світову науку, окрім вищезгаданих нагород, було відзначено трьома орденами «За заслуги» – ІІІ ступеня (1995 р.), ІІ ступеня (1998 р.), І ступеня (2001 р.), Золотою медаллю імені О. С. Попова (1983 р., єдиною в Україні), премією і медаллю Євразійського астрономічного товариства (1997 р.), званням Заслужений діяч науки і техніки України (1991 р.) та ін. За успішну реалізацію проекту УРАН С. Я. Брауде і його колеги були удостоєні Державної премії України (1997 р.).

У 2000 р. на честь вченого було названо астероїд 18119 Брауде.

Помер С. Я. Брауде 29 червня 2003 р. у Харкові.

На вшанування пам’яті вченого ім’я академіка С. Я. Брауде було присвоєно Радіоастрономічній обсерваторії УТР-2 Радіоастрономічного інституту НАН України (2005 р.). А у 2007 р. засновано Премію НАН України імені С. Я. Брауде за видатні наукові роботи в галузі радіофізики і радіоастрономії.

Виставку з нагоди 110-річчя від дня народження академіка НАН України С. Я. Брауде підготовлено на документах особового фонду № 365 «Брауде Семен Якович (28.01.1911 – 30.06.2003) – академік НАН України за спеціальністю «радіоастрономія» (1969)», що зберігається у Інституті архівознавства НБУВ. Для експозиції з фонду відібрано 29 документів.

Наукову діяльність вченого презентують авторське свідоцтво С. Я. Брауде та А. В. Меня на винахід для Міністерства оборони СРСР (1955) та два робочі зошити із власноручними записами та розрахунками (1977, 1980).

Найчисленнішою групою документів на виставці є фотознімки, які фіксують різні події в житті С. Я. Брауде. На світлинах зображено оточення вченого – колеги-науковці, а також члени його родини. Маємо зворушливий кадр 6-річного Семена Брауде (1917) – хлопчика з інтелігентної родини у традиційному матроському костюмчику. Далі – молодий вчений в Українському фізико-технічному інституті. Зрілі роки на керівних посадах в Інституті радіофізики та електроніки АН УРСР і Радіоастрономічному інституті НАН України. Поруч з С. Я. Брауде його керівники, серед яких президент АН УРСР Б. Є. Патон, співробітники та учні. На зображеннях зустрічаються випестувані наукові «дітища» вченого та його колег-астрофізиків – УТР-2 та УРАН.

На світлинах можна побачити поруч з С. Я. Брауде відомих іноземних вчених – американського астрофізика Вільям Дж. Кауфмана, члена Шведської королівської академії наук Венкатарамана Радхакришнана, Гілларі (Австралія) та Вільяма (США) Еріксонів, а також інженера та письменника-фантаста Джона Робінзона Пірса. Зустрічі з ними відбулися у с. Граково, де розташовано радіотелескоп УТР-2, який викликав інтерес у іноземних науковців.

Фото документують участь С. Я. Брауде на наукових форумах у Єревані (Арменія) та Празі (Чехословаччина).

          На деяких знімках присутня дружина вченого – Надія Михайлівна Брауде-Нестеренко.

Семен Якович Брауде прожив довге життя, відсвяткував чимало ювілеїв, тому у його фонді відклалася велика кількість вітальних адрес. Деякі представлено на огляд. Більшість з вітальних адрес мають урочисто-офіційний характер. Але  в них, окрім наукових талантів, відмічено ще й душевні людські якості ювіляра. Одне з відібраних на виставку вітань від Президії АН УРСР та Відділення фізики і астрономії АН УРСР з нагоди 80-річчя вченого має вкладку, де на простому аркуші президент АН УРСР Б. Є. Патон власноручно написав декілька щирих, невимушених фраз для іменинника. Вітання від співробітників, з якими безпосередньо працював С. Я. Брауде, сповнені шаною, любов’ю та інтелектуальним гумором, який, мабуть, був присутній у повсякденному житті колективу.

Презентована ювілейна виставка є нагодою для когось згадати, для когось познайомитись та вшанувати українського вченого світового рівня, – академіка НАН України Семена Яковича Брауде, – завдяки винаходам якого можна почути голос Всесвіту.

Експоновані документи розташовано за хронологічним принципом. Кожне зображення супроводжується текстівкою та інформацією про місце зберігання документа. Наближені дати подано у квадратних дужках.

Виставку підготувала

молодший науковий співробітник

Інституту архівознавства НБУВ

І. Г. Кіржаєва