Виповнилося 100 років від дня народження  Івана Гавриловича Шовкопляса – людини, яка зробила великий внесок у бібліографію  

Іван Гаврилович Шовкопляс (1921-1997) – відомий учений-археолог, музеєзнавець і бібліограф, знаний не тільки в Україні, а й поза її межами, автор понад 400 наукових досліджень, Заслужений діяч науки і техніки.

Народився Іван Шовкопляс 8 квітня 1921 року в селі Лазірки Оржицького району Полтавської області в бідній сім'ї. У 1938 році батька заарештували, і школу юнак закінчував, відчуваючи необ'єктивність в оцінці своїх знань. Тільки блискучі здібності й вірність покликанню допомогли йому вступити до Київського університету на історичний факультет.

З 1940 року почав працювати за фахом – у Центральному історичному музеї України. У 1944 році став завідувачем відділу Центрального історичного музею України, відновив навчання в університеті. Згодом захистив кандидатську (1949 рік) і докторську (1965) дисертації. Крім наукових праць, для вченого цей період насичений експедиціями, виступами на наукових конференціях. Наукова спадщина І. Г. Шовкопляса з проблем археології, історії, музеєзнавства ще чекає своїх дослідників, фахівців цієї справи.

Другий напрям роботи Івана Гавриловича —  бібліографія, якою він почав займатися з 1973 року. Це був час, коли за ідеологічними звинувачуваннями він був звільнений з посади завідувача Археологічного музею. Президія Академії наук УРСР дозволила зарахувати його на посаду виконуючого обов'язки старшого наукового співробітника Центральної наукової бібліотеки АН УРСР (нині Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського). Працював старшим науковим співробітником науково-бібліографічного відділу ЦНБ (1973-1985), виконувачем обов’язків завідувача науково-бібліографічного відділу (1985-1988), головним науковим співробітником (1988-1996). Був заступником голови спеціалізованої вченої ради НБУВ для захисту дисертацій, членом редколегії журналу «Бібліотечний вісник», членом експертної ради зі спеціальностей «Історичні науки. Інформація та інформаційні системи. Книгознавство. Бібліотекознавство» ВАК України.

Власне, практику бібліографії Іван Шовкопляс почав раніше, коли ще працював за профільною тематикою.  Перша окремо видана бібліографічна праця, підготовлена вченим, — "Каталог изданий Института археологии" – вийшла у 1950 році. Через чотири роки з'явився бібліографічний покажчик "Розвиток радянської археології на Україні", але він на десятиріччя був вилучений з бібліотек, адже до списку праць автор ввів прізвища небажаних тоді для згадування вчених В. Антоновича. Ф. Вовка, М. Грушевського, Н. Василенко-Полонської. Хронологію до 1975 року продовжує наступний посібник, підготовлений І.Г. Шовкоплясом уже в НБУВ, "Радянська література з археології України". У 1989 році виходить ґрунтовний бібліографічний покажчик "Археология Украинской ССР: Библиогр. указ., 1918—1980". Він, продовжуючи хронологію охоплення літератури за п'ять років, доповнює її матеріалами за попередні. Література з проблем археології за 1981—1990 роки була зібрана в останньому випуску покажчика "Археологія України", який був надрукований уже після смерті вченого.  

У 1976 році І. Шовкопляс у співавторстві з Н. Дмитренко підготував бібліографічний покажчик "Іван Григорович Підоплічко", присвячений видатному українському вченому. Значний практичний досвід бібліографічної роботи акумулювався у підготовлених методичних рекомендаціях щодо бібліографічного забезпечення "Свода памятников истории и культуры народов СССР". Переймався науковець і проблемою розкриття фондів бібліотеки, зокрема, започаткував серію "Приватні бібліотечні колекції". На жаль, було видано тільки друкований каталог колекції Б. Грінченка (1998) спільно з М.А. Воробеєм і Г.Г. Дідківською.

Ученого завжди хвилювала українська історія. Він випустив у світ бібліографічні покажчики про гетьманів Івана Мазепу і Павла Скоропадського (спільно з Ганною Шовкопляс), відомого археолога, музеєзнавця Михайла Рудинського (спільно з О.Б. Супруненко, О.І. Удовиченко).

Ґрунтовний матеріал з археології, питань історії, зібраний І.Г. Шовкоплясом, дає можливість дослідникам залучити до обігу величезну кількість монографічних видань, наукових статей, довідників, рецензій тощо. Бібліографічна спадщина науковця є частиною духовної скарбниці України і має практичне використання.

А співробітники бібліотеки й донині вдячні І.Г. Шовкоплясу за кваліфіковані численні консультації при систематизації ма­теріалів у галузевих тематичних покажчиках, книгознавчих та бібліотекознавчих виданнях, що значно поліпшувало науковий рівень цих праць. При цьому Іван Гаврилович Шовкопляс вражав своєю працездатністю. Він був людиною енциклопедичних знань, феноменальної пам'яті й завжди прагнув ділитися знаннями, щедрістю душі.

Вшановуємо нині, у віковий ювілей, і через наступні століття будемо шанувати цього видатного вченого й колегу з фаху, складаємо йому велику подяку за внесок у нашу важливу справу та українську історію.