Відділ музичних фондів Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського підготував електронну виставку до 150-річчя від дня народження Лесі Українки з нотних видань, хронологія яких охоплює більше ніж 100 років. Виставка презентує читачам широкий спектр музично-поетичних жанрових різновидів, які стали втіленням шанування та любові до творчості Лесі Українки – видатної поетеси, драматурга-новатора, перекладачки та громадського діяча. Ліричні та драматичні твори поетеси стали літературною основою численних музичних інтерпретацій. Тематика творів та їх особлива поетична мова актуальні у соціокультурному просторі України – вони постійно функціонують у репертуарі драматичних, музичних, оперних театрів, у концертних репертуарах сольних виконавців, вокальних ансамблів та хорових колективів.

Усе життя Лесі Українки було тісно пов’язане з музикою (любов до гри на фортепіано та народної пісні, композиторський талант – складання пісень та фортепіанного супроводу до них, організація та участь у музично-поетичних вечорах, участь у постановці дитячої опери «Зима і весна» Миколи Лисенка). Кожен крок, кожна секунда життя видатної поетеси пов’язані з музикою, саме музика рятувала Лесю Українку від того болю, який було їй уготовано самою долею.

Про великий музичний дар та безмежну любов до народної пісні, яку Леся Українка пронесла крізь усе життя, свідчить її багаторічна робота як фольклористки – записи та видання народних мелодій з Волинської, Полтавської, Івано-Франківської, Житомирської, Рівненської областей України та народні мелодії, які записали Микола Лисенко та Климент Квітка з її голосу. (Іл. № 1). Зокрема, у відділі зберігається декілька примірників рідкісного видання – «Народні мелодії з голосу Лесі Українки» у двох частинах, записані і упорядковані чоловіком Лесі Українки Климентом Квіткою. Видання вийшло після смерті поетеси, вже у 1917–1918 рр. як фотомеханічний друк з рукописного автографа К. Квітки. Два примірники мають дарчі написи: один – професорові Я. Акименкові та другий – до бібліотекарів Всенародної бібліотеки України (нині Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського). (Іл. № 2–5).

Ніжність «мелодики» поезій Лесі Українки по-особливому яскраво відображає музикальність поетеси. Ця особлива риса її творчості («музичність» – мелодійність та гармонія слова) також відбивається у назвах поетичних збірок, циклів поезій та багатьох віршах, що відповідають певним музичним термінам, асоціаціям та звуковим образам. Зокрема – збірка «На крилах пісень» (1893); цикли – «Ритми» (1901), «Мелодії» (1893–1894) та ін.; поезії – «Стояла я і слухала весну» (1893–1894), «Хотіла б я піснею стати» (1893–1894), «Не співайте мені сеї пісні» (1893–1894), «Єврейська мелодія» (1896) тощо.

Цікавим досвідом для Лесі Українки стала співпраця з Миколою Лисенком над «Жалібним маршем: до дня 27-х роковин смерті Т. Шевченка» (25 лютого 1888 р.). (Іл. № 6). Як відомо, композитор спочатку створив фортепіанний твір, але потім звернувся до 17-річної поетеси з проханням написати слова, і вона з успіхом впоралася з цим завданням. Отже, Леся Українка інтерпретувала поетичним словом музику Миколи Лисенка. У відділі зберігаються декілька примірників цього хорового твору видання фірми Леона Ідзіковського, а також видання «Жалібного маршу» у первинній – фортепіанній версії.

Музичні інтерпретації творів видатної поетеси репрезентовані в українській музиці широкою жанровою палітрою – опера, балет, музика до театральної вистави, кіномузика (художній фільм, кіновистава, анімаційний фільм), кантата-реквієм, хорова мініатюра та хоровий цикл, солоспіви (пісні, романси, вокальні цикли).

За драмою-феєрією Лесі Українки «Лісова пісня» створили опери Віталій Кирейко (Іл. №№ 7–9), Герман Жуковський та Мирослав Волинський; за однойменною драматичною поемою опера В. Кирейка «Бояриня». У колекції «Музичний фонд України» зберігається автограф клавіру та репрографія партитури, а також лібрето опери-балету «Оргія» Олександра Костіна (Іл. № 10).

Жанр балету за мотивами драм та поезії Лесі Українки представлено творами Михайла Скорульського «Лісова пісня» (Іл. №№ 11–12); Віталія Губаренка «Камінний господар» (Іл. №№ 13–15); Лесі Дичко «Досвітні вогні»; балетна трилогія «Досвітні вогні», ІІ ч. якої – музика Л. Дичко «Досвітні вогні». Сценічні твори видавались також у серіях – «Фрагменти з балетів» (Іл. №№ 16), «Арії з опер».

Музику до драматичних спектаклів за мотивами твору Лесі Українки «Лісова пісня» писали Ірина Губаренко, Дмитро Клебанов (Іл. №№ 17–18), Геннадій Фролов, Юрій Шевченко. Клавіри автографів творів І. Губаренко та Ю. Шевченка (Іл. №№ 19) зберігаються у колекції «Музичний Фонд України».

Найпопулярнішими музичними жанрами, вербальною основою яких є поезії Лесі Українки, стали вокальні жанри. У колекції «Музичний фонд України» зберігається репрографія з рукопису кантати-реквієму «Невольничі пісні» (в 7-ми ч.) Володимира Рунчака. У вище згаданій колекції представлено і жанр хорової мініатюри автографами Марка Кармінського та Віктора Пацукевича (Іл. №№ 20–21), а також великою кількістю одиниць збереження у загальному фонді відділу, серед яких і рідкісні видання хорових творів Василя Безкоровайного (Іл. №№ 22–23), Кирила Стеценка (Іл. № 25), Сергія Яременка (Іл. №№ 24) та ін.

Вокальні жанри представлені також численними піснями та романсами, вокальними циклами (Іл. №№ 26–43). В серії «До 50-річчя з дня смерті Лесі Українки» (15 випусків) представлено пісні та романси Миколи Лисенка, Кирила Стеценка, Григорія Майбороди, Юрія Іщенка та ін., а також вірменського композитора Олександра Долуханяна. Усі тексти в цій серії видань подано мовою оригіналу та у перекладі російською (Іл. №№ 44–51). Мелодійність мови, музичність образів та ідеї Лесі Українки приваблювали багатьох композиторів, а до деяких її віршів митці зверталися неодноразово. Понад десять музичних творів написано на тексти поезій «Мі: Колискова» (з поетичного циклу «Сім струн»), що починається словами «Місяць яснесенький…» (Іл. №№ 52–54).

Творчість Лесі Українки надихала не тільки до створення музики на її тексти, але й на твори присвячені поетесі. Зокрема, жанр сюїти для симфонічного оркестру Андрія Штогаренка (Іл. №№ 56–57). Особливе місце належить збіркам-присвятам, які вміщують пісні, романси, вокальні ансамблі та хорові мініатюри на слова Лесі Українки, з музикою Ігоря Шамо, Франчески Панич, Михайла Довганича, Віктора Герасимчука та інших українських композиторів (Іл. №№ 58–63), Олени Гринник (власні вірші та музика) (Іл. №№ 55).

Отже, жанрова палітра музичних творів на слова Лесі Українки відзначається широтою та багатогранністю. Творчість поетеси залишається в серцях українців та в центрі уваги митців та науковців. Тому пророчими стали слова поетеси:

Як я умру, на світі запала

Покинутий вогонь моїх пісень,

І стримуваний пломінь засіяє,

Вночі запалений, горітиме удень.

(1896).

М.н.с. Літвінова С., м.н.с. Цибульська О.