Ми, сучасники, вважаємо свою незалежну державу Україну молодою, 30-літньою, а при цьому сама історія нам заперечує. Адже вперше у XX столітті Україна проголошувалась незалежною суверенною державою понад 100 років тому. І відбулося це 22 січня 1918 року.

Незалежність держави Україна стверджувалась IV Універсалом Української Центральної Ради,  датованим 22 (9) січня 1918 року, нагадує нам Український інститут національної пам’яті. Ухвалили Універсал вночі 24 (11) січня 1918 року на засіданні Малої Ради Української Центральної Ради. Перед проголошенням IV Універсалу виступив голова Української Центральної Ради Михайло Грушевський. Голосували за документ поіменно, з підсумком “за” – 39, “проти”  – 4, “утрималось” – 6 осіб.

А вже за рік – 22 січня 1919 року – на Софійському майдані в Києві в урочистій атмосфері відбулась не менш вагома подія: об’єднання Української Народної Республіки (УНР) і Західно – Української Народної Республіки (ЗУНР) в одну державу й проголошення Акта злуки УНР та ЗУНР в єдину незалежну державу.

Відтак 22 січня означаємо дві важливі події української історії: проголошення незалежності Української Народної Республіки й Акт Злуки українських земель.

У зачитаному на зборах “Універсалі соборності”, зокрема, відзначалося: «Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України – Західноукраїнська Народна Республіка (Галичина, Буковина, Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснились  віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка».

Найбільш усталене розуміння соборності – це об’єднання в одне державне ціле всіх земель, населених конкретною нацією на суцільній території, духовна консолідація всіх жителів держави, згуртованість громадян, незалежно від їхньої національності. Соборність невіддільна від державності, суверенітету й реальної незалежності народу – фундаменту для побудови демократичної держави.

Відтак ще одна пов’язана з цим поняттям подія закарбувалась у нашій пам’яті. За рік до проголошення незалежності нашої держави Верховною Радою України, у 71-у річницю Акта злуки – 22 січня 1990 року – в Україні відбулася одна з найбільших у Центральній і Східній Європі масових акцій: «живий ланцюг», Всеукраїнський Ланцюг Єднання,  як символ єдності східних і західних земель та знак ушанування подій Української революції. Понад три мільйони людей, узявшись за руки, створили безперервний ланцюг між Києвом, Івано-Франківськом та Львовом. Масове дійство розпочиналося від Центрального народного дому, що у Франківську, і тягнулося аж до Софійської площі Києва. Відтоді ця подія стала символом свята.

Ця акція вже тоді засвідчила пробуджені перебудовними настроями й демократичними змінами бажання українців жити в єдиній незалежній державі, а не в «режимному» суспільстві.

І хоч як би не намагались недоброзичливці повернути нас до минулих часів, з їх оманливими гаслами колишнього добробуту й «колективних соціальних переваг», ми йдемо обраним шляхом свободи, соборності й  державотворення. Ми відстоюємо цей вибір на майданах і на фронтах, ми розуміємо, що  національна єдність є не тільки базовою цінністю громадян країни, а й неодмінною умовою успішного спротиву агресії зовнішнього ворога.

І ми точно знаємо – у людини, яка усвідомила свою самоідентичність, свою приналежність до народу, країни, свою відповідальність за їх долю, не можна відняти гідність, честь, свободу, державу.

З Днем Соборності України, друзі!