15 січня 2021 року виповнюється 150 років від дня народження Агатангела Кримського – видатної особистості, українського вченого, історика, письменника й перекладача, славіста і сходознавця. А ще науковця-організатора, який стояв «біля колиски» створення Української академії наук у 1918 році і впродовж десяти років був її Неодмінним секретарем, котрий докладав багато зусиль для її врятування та розвитку.

         Академік Агатангел Кримський був також серед засновників Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського, де сьогодні зберігається його унікальна спадщина – великий архів та цінна особиста бібліотека. Ця його наукова спадщина надзвичайно затребувана дослідниками-сходознавцями та істориками академічної науки у незалежній Україні.

         А.Ю. Кримський був надзвичайною людиною з унікальним здібностями, обдаруванням,  ерудованістю, невтомним працелюбством, одержимістю ідеєю й вірністю їй.

         Агатангел Юхимович Кримський походив з міжетнічної родини: батько його був татарином, а мати – білоруською шляхтичкою. Та навіть попри те, що він не мав української крові, відомий сходознавець і поліглот  був палким поборником української мови та культури, почувався українцем. Любов до української мови йому прищепили Павло Житецький та Михайло Драгоманов ще у колегії Павла Ґалаґана, де Кримський навчався підлітком.

Батьки приділяли значну увагу розвиткові його неабияких здібностей з раннього дитинства. Батько Кримського привчав його до читання ще змалку. Хлопець настільки цим захопився, що доводилось потім просто відбирати у майбутнього академіка книжки. Уже учнем у колегії Агатангел вражав педагогів своїми здібностями. Знання він вбирав у себе швидко і спрагло, особливою схильністю вирізнявся до вивчення мов.  Крім східних, Агатангел Кримський знав стільки мов, що навіть в одному з листів писав: «легше буде сказати, яких мов я не знаю». Дослідники й досі розходяться в підрахунках кількості мов, якими говорив поліглот, бо, за різними даними, це понад 60 мов, а дехто вважає, що понад 100.

         З 1889 по 1892 рік він навчався  в Лазаревському інституті східних мов у Москві, а 1892–1896 – на історико-філологічному факультеті Московського університету під керівництвом відомих російських учених В. Міллера, Р. Брандта, М. Соколова та В. Гер'є. У період 1896–1898 років на стипендію від Лазаревського інституту був у експедиціях в Сирії та Лівані. Співробітничав з арабськими науковими часописами, зокрема з філологічним журналом "Ал-Машрік". Працював в арабських рукописних сховищах і бібліотеках, зокрема в Бейруті (Ліван). Зібрав багато документів і матеріалів, які опрацьовував до кінця життя. Викладав арабську, перську та турецьку мови в Лазаревському інституті східних мов (1898–1918), від 1900 року  – професор.

         У 1918 році Кримський переїхав до Києва за запрошенням В.І. Вернадського для заснування Української академії наук, його залучили до складу Комісії для вироблення законопроекту про УАН і обрали у першому складі академіків.  Учений був обраний на ключові посади Академії – став її Неодмінним секретарем і одночасно головою 1-го історико-філологічного відділу Академії (1918–1929). На його плечах Академія трималася десять років. За його ініціативи 1925 року було засноване Київське відділення наукової асоціації сходознавства. З 1926 року він очолив Комісію для вивчення візантійського письменства та впливу його на Україну, до роботи в Комісії залучив багатьох знавців східних та класичних мов, зокрема колишніх викладачів Київської духовної академії. Одночасно він викладав  мови та літературу в Київському університеті.

         У 1928 році, коли радянська влада почала наступ на “стару школу” національної інтелігенції, почався період  боротьби з “українським буржуазним націоналізмом” та репресії, А.Ю. Кримський був усунутий з усіх академічних посад та від науково-викладацької роботи. У 1941 році постановою НКВС Кримського оголосили «ідеологом українських націоналістів, який упродовж років очолював націоналістичне підпілля», заарештували й відправили до кустанайської в’язниці в Казахстані, де він і помер (1942 року). Трагічно зламана доля видатної особистості поповнила велетенський список злочинів тієї держави і великих втрат для людства… 

         Історична, дослідницька, письменницька й перекладацька спадщина Агатангела Кримського надзвичайно потужна. Він підтримував зв'язки з Ол. Барвінським, В. Вернадським, Б. Грінченком, І. Гаспринським, М. Павликом, Лесею Українкою, І. Франком та ін. відомими діячами і вченими. У 1890–1900-х роках співробітничав з багатьма галицькими часописами, зокрема з "Зорею", "Народом", "Правдою" та іншими. Академік Кримський вів запеклу полеміку з російськими вченими, адже вважав, що українська мова уже в XI столітті існувала «як цілком рельєфна, певно означена, яскраво індивідуальна одиниця». Вочевидь, саме тому значна частина його прозових творів була свого часу заборонена царською цензурою.

         1918 року за ініціативою Кримського в УАН засновано Комісію живої української мови для створення українсько-російського словника. Під його керівництвом та за його участю були складені "Найголовніші правила українського правопису" (1921). Він вважав, що найважливішими джерелами для вивчення історії мови є оригінальні пам'ятки. Зокрема, видав низку пам'яток як додаток до "Української граматики", а також у книзі "Нариси з історії української мови та хрестоматія з пам'ятників письменської староукраїнщини 11–18 вв." (1922). Присвятив низку праць українській літературній мові, її збагаченню й унормуванню: "Практический курс для изучения малорусского языка" (1906), "Украинская грамматика для учеников высших классов гимназий и семинарий Приднепровья" (1907–1908), "Українська мова, звідкіля вона взялася і як розвивалася" (1922). Приділяв значну увагу українському літературному процесові, зокрема написав низку студій з літературознавства.

         Крім того, Кримському належать розвідки про І. Вишенського, Б. Грінченка, М. Драгоманова, М. Комарова, І. Котляревського, Г. Квітку-Основ'яненка, І. Карпенка-Карого, О. Кобилянську, М. Коцюбинського, П. Тичину, Лесю Українку, Ю. Федьковича та ін. Він відомий також своїми студіями з антропології ("Про антропологічний склад східних слов'ян", 1928), етнографії та фольклористики ("Народна пам'ять про Шевченка", 1891; "Шевченко в народних оповіданнях", "До питання про стародавні малоруські релігійні сказання", обидві – 1896; "Волосова борода. З учено-кабінетної міфології ХIХ віку", "Українська етнографія в чужім опоетизуванні" тощо).

         У різні роки Агатангел Кримський опублікував багато праць з історії, літератури та культури мусульманських народів, зокрема Ірану, Туреччини та Близького Сходу, студій з семітології, історії ісламу, історії української літератури і мови, фольклору та етнографії, зокрема огляди сирійської й абіссинської літератур, статей про роль слов'янського елементу в Османській імперії, робіт з історії Хозарії, Криму тощо. Виконав багато перекладів з арабської, перської, турецької мов та фольклору, зокрема творів Антари, ал-Мааррі, Джама, Міхрі-хатун, Омара Хайяма, Сааді, Халіфа Зія, Хафіза, Фірдоусі та низки ін., а також творів західноєвропейських авторів. Переклав низку творів Тараса Шевченка турецькою мовою та присвятив кілька статей творчій спадщині Кобзаря. Письменник відомий також своїми поезіями на східні теми – трьома збірками "Пальмове гілля" (1901, 1908, 1922), прозовою збіркою "Бейрутські оповідання" (1906), романом "Андрій Лаговський" (1905), збіркою "Повістки й ескізи з українського життя" (1895) та інші.

         Агатангел Кримський залишив також значну епістолярну спадщину, яка розкриває його численні наукові зв’язки.

         1970 року 16-та сесія Генеральної асамблеї ЮНЕСКО внесла його ім'я до переліку видатних діячів світу. А Національна академія наук України встановила премію імені Агатангела Кримського.

         Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського пишається тим, що має найповніший архів академіка Агатангела Кримського та його унікальну бібліотеку. Фонди НБУ імені В.І. Вернадського зберігають найбільшу за кількісними й жанровими показниками частину бібліотеки, яку збирав протягом усього життя і якою так дорожив Агатангел Юхимович. До 150-річчя з дня його народження наша Бібліотека підготувала змістовну виставку – «Агатангел  Кримський (1871–1942): виставка до 150-річчя з дня народження українського вченого, мовознавця, історика, письменника». На жаль, карантинні обставини звужують можливість її відвідин, тож запрошуємо скористатись електронним варіантом виставки: http://www.nbuv.gov.ua/node/2750

Він не встиг звершити всього, що могли б іще дати людству його величезний талант і потенціал. Але створеного і зробленого Агатангелом Кримським вистачить на багато поколінь істориків, дослідників, літературознавців, сходознавців...

... Час не владний стерти з пам'яті людства видатних імен. Але, на жаль, з плином часу вужчає коло тих, хто усвідомлює значення і велич таких постатей. І нам, сучасникам, слід докласти максимум зусиль, аби ім'я видатного українського діяча гуманітарної царини, дослідника й майстра слова Агатангела Кримського займало належне місце у скарбниці величних постатей України поза всіма часовими межами.