Сердечно вітаємо з ювілеєм Любов Андріївну ДУБРОВІНУ 

Ювілей… Від мудрих латинян і до сьогодні це слово означає певну віху, урочисто відзначувану подію.

Сьогодні наш колектив урочисто відзначає неординарну подію – ювілей генерального директора Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського, члена–кореспондента Національної академії наук України, доктора історичних наук, професора,  заслуженого діяча науки і техніки України  Любові Андріївни Дубровіної.

Стрімко чи повільно минає час, закарбовуються дні в пам’яті чи лишаються непоміченими, залежить від самої людини. У пройдених Любов’ю Андріївною літах умістилося стільки, що вистачило б не на одну звичайну біографію…

Вона народилась у місті Шадринськ Курганської області Російської Федерації в сім’ї освітян, батьки працювали викладачами у вищій школі. Чи не цій обставині завдячує наука появою в ній ще однієї невтомної й наполегливої дослідниці? Середню освіту здобула у школі з поглибленим вивченням іноземних мов у Волгограді. Але саме історія стала тією справою, яка захопила й не відпустила здібну дівчину. У 1972 році вона з відзнакою закінчила історико-філологічний факультет Волгоградського державного педагогічного інституту імені О. С. Серафимовича (нині Волгоградський державний соціально-педагогічний університет). До 1981 року Л.А. Дубровіна працювала в Марійському науково-дослідному інституті мови, літератури та історії у м. Йошкар-Ола (з перервою на навчання в аспірантурі Інституту історії СРСР АН СРСР). А з 1981 року місцем її проживання і, власне, другою батьківщиною стала Україна, мальовничий Київ. І місцем роботи – легендарна «Вернадка».

Тут вона пройшла шлях від старшого редактора відділу рукописів Центральної наукової бібліотеки АН УРСР (нині – Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, НБУВ), археографа, старшого наукового співробітника, завідувача відділу рукописів, директора Інституту рукопису до генерального директора Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського. На цю посаду Любов Андріївна Дубровіна була призначена постановою Президії НАН України 7 листопада 2018 року.

Але вчений, дослідник – то покликання і спосіб життя назавжди, тож їй вдається поєднувати керівні функції з науковою діяльністю. Протягом усіх років роботи Л.А. Дубровіна розробляє фундаментальні питання теорії та історії рукописно-книжної спадщини, рукописних фондів бібліотек, наукових засад формування, наукового описування та використання рукописних, колекційних фондів бібліотек в умовах інформатизації суспільства, розвитку ресурсної бази вітчизняного бібліотечно-інформаційного середовища, засади академічних публікацій історичних документів.

Одним із головних напрямів її діяльності є комплексний розвиток методології та методів кодикології та кодикографії, історичного книгознавства, бібліографії рукописної книги, історичного документознавства, соціальних комунікацій, культурології. Під керівництвом Л. Дубровіної в Інституті рукопису створено низку наукових каталогів рукописних пам’яток різними мовами (старослов’янською, грецькою, арабською, польською), путівники по колекціях і зібраннях Інституту рукопису та спеціалізованих фондів НБУВ, інші науково-довідкові видання, зокрема «Національна академія наук України. Документи і матеріали» (1993–2005), «Особові архівні фонди Інституту рукопису», «Києво-Могилянська Академія в документах і матеріалах», підготовлено видання рукописних пам’яток – «Пересопницьке Євангеліє 1556–1661 рр.» та інші.

Опрацьовані Л.А. Дубровіною ключові засади інформатизації архівної справи (методологічний аспект) були офіційно взяті за основу в Програмі розвитку архівної справи (1996–2000), увійшли окремим розділом у підручник «Архівознавство». На базі кодикологічних та кодикографічних методик створено комп’ютерні бази даних «Кодекс» та «Рукописний фонд» в Інституті рукопису НБУВ, електронний ресурс «Україніка» у НБУВ.

Вона розробила й організовує реалізацію в НБУВ моделі національної універсальної наукової бібліотеки як комплексного науково-інформаційного центру, в якому акумулюється і стає доступною користувачам уся наукова й культурна спадщина України.

Досліджене, розроблене й підсумоване вченою знаходить відображення у багатьох друкованих виданнях – їх налічується уже не один десяток. Так, низка фундаментальних праць Л.А. Дубровіної (у співавторстві з О.С. Онищенком) присвячена історії бібліотечної справи в Україні у ХХ столітті, в  тому числі історії Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. Вона є автором низки статей з історії бібліотек України ХХ століття де розглянуто питання правових засад, функцій, діяльності бібліотек різних типів і видів, розвитку бібліотечних технологій та науково-дослідної роботи в галузі бібліотекознавства, бібліографії, книгознавства. Важливим напрямом її роботи є дослідження історії бібліотек під час Другої світової війни, зокрема бібліотек Києва: випущено фундаментальний довідник, здійснено публікацію архівних документів, низки статей щодо грабіжницької політики нацистів у справі вивезення бібліотечних фондів. Опубліковано праці щодо долі цінних бібліотечних колекцій після Другої світової війни (зокрема Оссолінеуму).

Важко переоцінити вагомий внесок Л. Дубровіної в підготовку наукових кадрів за напрямами її наукової діяльності. Вона була заступником голови та головою спеціалізованої вченої ради із захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) наук за спеціальностями «книгознавство, бібліотекознавство, бібліографознавство» та «документознавство, архівознавство» у НБУВ; у різні роки – членом спеціалізованих вчених рад із захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) наук в Інституті української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського, Українському науково-дослідному інституті архівної справи та документознавства, Національній академії керівних кадрів культури і мистецтв.

Існує ціла наукова школа Л.А. Дубровіної,  що відповідає сучасному рівню розвитку книго-, бібліотеко-, бібліографо- та архівознавства. Під її керівництвом майже 50 молодих науковців захистили  кандидатські та докторські дисертації. Вагомим є її внесок у створення української кодикологічної школи.

Любов Андріївна Дубровіна є автором, укладачем та науковим редактором понад 300 наукових публікацій. Постійно опікуючись проблемами розвитку бібліотечної справи в інформаційному суспільстві, вона була ініціатором та одним із основних виконавців низки комплексних наукових досліджень: «Електронні інформаційні ресурси бібліотек у піднесенні інтелектуального і духовного потенціалу українського суспільства», «Інтеграція України у світове співтовариство в контексті розвитку бібліотечних інформаційних технологій», «Розвиток ресурсної бази вітчизняного інформаційного середовища», «Національний інформаційний комплекс і його роль у глобальному інформаційному просторі», «Технології розвитку і захисту національного інформаційного простору», «Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. 1918–2018», у результаті яких видано однойменні колективні монографії.

Крім того, вона є засновником та головою редколегії збірника наукових праць «Рукописна та книжкова спадщина України» (видається щорічно з 1993 року). А ще – членом редколегій багатьох фахових збірників наукових праць та періодичних видань, зокрема: «Бібліотечний вісник», «Наукові праці Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського», «Студії з архівної справи та документознавства», «Пам’ятки» тощо.

Окремою сторінкою діяльності, та й, власне, свідченням громадянської позиції є її членство й активна робота в Міжурядовій українсько-польській комісії в справі охорони та повернення втрачених і незаконно переміщених під час Другої світової війни культурних цінностей (вона очолювала групу експертів з питань бібліотек) (1996–2018), а також у Змішаній українсько-німецькій комісії з питань повернення та реституції втрачених та незаконно переміщених під час та внаслідок Другої світової війни культурних цінностей (2000–2018).

Л.А. Дубровіна – член низки професійних та громадських об’єднань: Міжнародного товариства «Український історик», Спілки архівістів України, Міжнародної асоціації україністів, Українського біографічного товариства, Колегії та Науково-видавничої ради Державної архівної служби України, експертом Міжнародної ради архівів з питань документів наукової спадщини.

Така багатогранна й невтомна її діяльність знайшла належне пошанування. Нинішнього року Любов Андріївна Дубровіна нагороджена орденом «За заслуги» ІІІ ступеня, а ще раніше за плідну наукову діяльність удостоєна премій НАН України: імені М. І. Костомарова, імені Василя Веретенникова Державного комітету архівів України, відзнак НАН України «За підготовку наукової зміни» та «За професійні здобутки»; почесної відзнаки УБА «За внесок у розвиток бібліографознавства». Вона також нагороджена відзнаками Української Православної Церкви: орденом Преподобного Нестора Літописця ІІІ ступеня, орденом Святої великомучениці Варвари.

Світ теж знає про цю особистість – Любов Дубровіну, адже вона має почесні звання «Жінка 1992 року» Міжнародного біографічного центру у Кембриджі (Велика Британія) та «Жінка успіху» Американського біографічного центру (2000).

А для нашого колективу вона – Берегиня всесвіту знань, мудрий, чуйний керівник і та особлива жінка, яка щоденними справами й турботами творить навколо світ примноження знань і Любові. 

Тож з ювілеєм Вас, шановна й дорога наша Любове Андріївно! Ви стали на ту вершину, з висоти якої добре видно пройдений шлях. На вершині часом буває й грозово, і налітає рвучкий вітер. Але саме на вершині – найяскравіше сонце, і найкраще видно нові обрії.  Які Вас, невтомну і спраглу до знань  дослідницю, ваблять і кличуть. І ми знаємо – Ви вмієте йти проти  вітру й наближати далекі обрії. Нехай же щастить Вам на обраному долею шляху! Добра Вам, невтомності в пошуку, Божої благодаті й Любові!