Один з визначних митців України ХХ століття, академік АН УРСР  Максим Тадейович Рильський (1895–1964), увійшов в історію української культури як поет, автор текстів до музичних творів, мовознавець, перекладач, громадський діяч, талановитий лібретист, літературний редактор музичних полотен, проповідник гуманістичних, загальнолюдських цінностей, що не втрачають свого вагомого значення і сьогодні.

Народився Максим Рильський 19 березня 1895 року в Києві у сім’ї українського етнографа, економіста та суспільно-культурного діяча Тадея Рильського. Закінчив київську приватну гімназію, деякий час навчався у Київському університеті Святого Володимира. Поет змалку був знайомий із дослідником і збирачем українських народних дум та пісень Дмитром Ревуцьким, актором і режисером Панасом Саксаганським, етнографом та фольклористом Олександром Русовим. Деякий час, ще студентом, він жив і виховувався в родинах Миколи Лисенка та Олександра Русова. Кращі представники вітчизняної інтелігенції справили на нього великий вплив, виховали шанобливе ставлення до народної пісні, мистецтва та рідної мови.

На становлення молодого Максима Рильського значно вплинули твори А. Міцкевича, О. Пушкіна, Т. Шевченка, О. Блока, О. Олеся, французьких символістів та ін. Рильському належать численні переклади творів А. Міцкевича («Пан Тадеуш»), Ю. Словацького, представників французької поезії – Н. Буало, Ф. Вольтер, Е. Ростан та ін. Спільно з П. Карманським він переклав «Божественну комедію» («Пекло») Данте Аліг’єрі.

Публікації М. Рильського сприяли подоланню стереотипів в українській літературі. Так, праці з літературознавства, мистецтвознавства, фольклористики, мовознавства, теорії перекладу відрізняються оригінальністю думки, актуальністю поставлених питань та різнобічністю проблематики. Він є автором статей про визначні мистецькі явища у вітчизняному кіно, театрі, музичному мистецтві тощо. Деякі публікації дослідницького характеру присвячено провідним діячам літератури, театру та мистецтва  – Т. Шевченку, О. Пушкіну, П. Саксаганському, М. Лисенку, І. Карпенку-Карому; М. Литвиненко-Вольгемут, С. Гулаку-Артемовському, М. Садовському, М. Заньковецькій, М. Микиші, І. Козловському, А. Бучмі, М. Донцю, О. Мишузі, О. Довженку, Л. Ревуцькому та ін.

Інший напрям публікацій М. Т. Рильського пов’язаний з українським фольклором, його ознаками, термінологією, виконавством у різних регіонах України, захопленням діяльністю кобзарів («Живе відображення історії»), збірниками дум та історичних пісень, до яких митець пише численні передмови («Об украинских думах», «Героїчний епос української мови» та ін.). Найбільше статей Рильського присвячено саме проблематиці музичної фольклористики.

Захоплення фольклором спрямовувало Рильського на глибоке дослідження пісенного багатства України та інших слов’янських народів (фото 1). Протягом 1948–1958 рр. М. Рильський редагував українські народні ліричні пісні, які вийшли у видавництві «Музична Україна» окремим друком та мали великий тираж, адже вони користувалися попитом у шанувальників української пісні, видань якої було недостатньо. З 1957 по 1964 роки Максим Тадейович – перший головний редактор журналу «Народна творчість та етнографія», з 1957 р. журнал видавався саме з такою назвою та висвітлював питання словесної, музичної і пісенної народної творчості (фольклор), розглядав аспекти розвитку хореографічного та образотворчого мистецтва, народного по­бу­ту, те­атраль­ної і кі­не­ма­то­графічної са­модіяльно­сті (фото 2). У часопису пу­блі­ку­валися критично-бі­бліографічні огля­ди но­вих ви­дань, до­ся­гнен­ня в га­лу­зі культури укра­їнсько­го та інших слов'янських на­родів, постійно друкувалися ма­те­рі­али про кобзарів, майстрів народного мистецтва. Часо­пис ілю­стру­ва­вся ре­продукція­ми зраз­ків народного мистецтва і в роки головування М. Рильського мав величезний наклад – понад 12000 примірників. У 1942–1964 рр. поет-академік беззмінно керував Інститутом українського фольклору АН УРСР (з 1964 р. інститут носить його ім’я, сучасна назва установи – Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського НАН України).

Особливої майстерності поетичного слова М. Рильський досягнув у поезії, присвяченій красі природи. Його поетичні твори містять і відбивають розмаїття психологічних переживань, емоцій та образних асоціацій. У численних музичних творах на слова Рильського – багаторічна співпраця поета з композиторами у пошуку яскравих та щирих образів людей, рідної природи, Батьківщини. Найперші музичні твори на слова поета, вочевидь, прозвучали на «Суботниках» (закриті концерти у Музичному Товаристві ім. М. Леонтовича») у 1924 році. Про це йдеться на сторінках першого музичного україномовного журналу «Музика». Тоді ж, у 1924 році було написано хор М. Вериківського з кантати «Радість» на слова Рильського, опублікований невдовзі Київським музичним підприємством. Хор мав успіх, і 2-е видання твору здійснено майже одночасно у Західній Україні (фото 3–5). Ще одним з найвидатніших українських композиторів, який звернувся до творчості Рильського був Левко Ревуцький. Вже у 1925 році на його вірш було написано хор з супроводом «На залізних дверях» (фото 6,7).

Вірші Рильського, перекладалися багатьма іноземними мовами, відіграли вагому роль у розвитку української поезії та сучасної світової літератури, музичного мистецтва. Шедеври поетичного слова М. Рильського стали основою романсів, хорів, монологів, опер тощо. Синтез музичного мистецтва і поезії становив особливу рису творчого стилю Рильського, який проніс через все життя захоплення українською мовою, народною піснею, музичним мистецтвом, маючи природний талант музикування та глибоке розуміння мистецьких явищ.

У відділі музичних фондів НБУВ зберігаються музичні полотна композиторів, основною яких стали поетичні перлини М. Т. Рильського. Серед них такі музичні твори композиторів (фото 8–16): 

Андрєєва О. «Піднялися крила»

Барвінський В. «Львову»

Батюк П.«Колись до хвилі Дніпрової»

Білаш О. «Марія»

Боярський А. «Два романси»

Васильєв-Буглай Д. «Украине», «Триста лет»

Вериківський М.  Відповідь на «Заповіт» Т. Шевченка, Хор із кантати «Радість»

Височинська Л. «Дружба народів»

Гозенпуд М «Коли дзвенять черешні»», «Зустрічна пісня»

Гомоляка Б. «Вітчизні»

Гринник О. «Шевченкові»

Дремлюга В. «За білу гречку впали роси», «Цвітуть бузки», «Вишиває і співає», «Гойдає вогку черемшину всевладная рука»

Жданов С. «Яблука доспіли»

Зноско-Боровський О.  «Пісня перемоги»

Золотарьов В. лібрето до опери «Хвесько Андибер»

Іваницький А. «На білу гречку впали роси»

Іорданський М. «Журчит у рощи речка»

Іщенко Ю.«Поникли берези осінні»

Карабиць О. «Яблука доспіли», «То стрічалися, то розминалися»

Кирейко В. «Іванів гай» (кантата пам’яті І. Котляревського), «Поле чорніє»,  «Цвіте й гуде земля», «Весняні води», «Любов поранить і обманить», «Весна», «Незгасна зоря», «Цвіте й гуде земля»

Кишко І. «Весняна пісня»

Клебанов Д. «Два романси»

Козак С. «Яблука доспіли»

Козицький П. «Пісня про пісню», «Колискова»

Косенко В. «Я здесь, Инезилья»

Костін О. «Вірність» (на тексти сонетів М. Рильського)

Кочуров Ю. «После дождя», «Верба»

Лятошинський Б. «Колискова», «Пісня Богунського полку», «Зоря», «Дощ», «Чотири хори без супроводу», «П’ять мішаних хорів»

Майборода Г. «Проса покошено», «На білу гречку впали роси»

Майборода П. «Дівочий дует з музики до трагедії «Король Лір» В. Шекспіра

Мейтус Ю. «Весна людськості», «За мир»

Мясков К. «Цвітуть бузки»

Надененко Ю. «Шумить, гуде весна весела»

Пастернак М. «Грай, моя пісне!»

Полонський М. «Пісня перемоги»

Ревуцький Л. «На залізних дверях», «Проса покошено»

Рожавська Ю. «Яблука доспіли»

Сандлер О. «Застольна»

Скалецький Р. «Вінок безсмертя»

Степовий Я. «Не грай»,«Ноктюрн», «Без хвилювань»

Стеценко К. «Шевченкові» (кантата)

Тилик В. «Ми збирали з сином на землі каштани»

Філіпенко А. «Пісня про Київ»

Цікоцкі Е. «Ліст да Янкі Купали» та ін.

Маючи хист до написання лібрето, М. Рильський підготував текст до опери В. Золотарьова «Хвесько Андибер» (фото 17), зробив український переклад опери П. Чайковського «Євгеній Онегін», здійснив велику роботу з літературного редагування опер М. Лисенка, С. Гулака-Артемовського («Запорожець за Дунаєм»), кантат К. Стеценка «Єднаймося», «Шевченкові» тощо (фото 18).

У процесі підготовки до ювілею поета музичний відділ передав до Київського літературно-меморіального  музею Максима Рильського фотокопію унікальних нот, з «Полькою» Глікерії Вишинської, яку композиторка присвятила  Розеславу Тадейовичу Рильському – дідові поета у 1860 р (фото 19–21). Ось звідки починається історія закоханості Рильських у музику! А бібліотека отримала у подарунок від Максима Георгійовича Рильського (онука Максима Тадейовича) нещодавно опубліковану збірку «Мудрості від Максима Рильського» (2018) (фото 22, 23).

Лариса Івченко,  Ірина Дубровіна, Олена Цибульська