Левко Ревуцький (1889–1977) –– видатний український композитор, музикознавець, педагог, доктор мистецтвознавства, академік, народний артист СРСР, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка –– учень Миколи Лисенка, Рейнгольда Глієра, Григорія Мороз-Ходоровського та Сергія Короткевича!
Композиторська творчість, наукова та викладацька діяльність Л. Ревуцького стали важливою ланкою української музичної культури ХХ століття. Композитор не тільки вніс видатний вклад у розвиток музичних жанрів (симфонія, кантата, обробка української пісні), але й заснував композиторську та наукову школи зі своїми традиціями. Левко Ревуцький –– автор двох симфоній (за другу симфонію присуджено Державну премію СРСР) [фото № 2], вокально-хорових творів у супроводі фортепіано або оркестру [фото №№ 3, 4], хорових творів a cappella [фото № 5] та у супроводі фортепіано, оркестру, музики до спектаклів, фортепіанних творів [фото №№ 6, 7, 8], обробок українських народних пісень [фото №№ 9–15] та ін. Великий масив творчої спадщини композитора зберігається у відділі музичних фондів НБУВ, але надзвичайно дорогими є видання з особистими підписами та печаткою композитора [фото №№ 16–18].
З великою повагою та любов’ю Л. Ревуцький згадував свого вчителя М. Лисенка і все життя популяризував його творчість – це його редакційна робота опери «Тарас Бульба» та видання 20 томів творів М. Лисенка та ін. Опера «Тарас Бульба» у редакції Л. Ревуцького та в оркестровці Б. Лятошинського не сходить зі сцен театрів нашої країни від прем’єри до сьогодні. Серед відомих робот Л. Ревуцького як редактора – твори Г. Гладкого, В. Косенка, П. Ніщинського та ін.
Як відомо, існує велика кількість монографій, присвячених славетному українцю, серед них дослідження музикознавців – М. Бялика, Н. Горюхіної, К. Кисельова, В. Клина, В. Кузик, С. Лісецького, А. Поставної та ін., а також безліч статей у періодичних виданнях. Зокрема, особливим скарбом для майбутніх поколінь залишаються епістолярна спадщина композитора, спогади сучасників про великого Вчителя та видані у 2015 р. «Пам’ятні записки» А. Коломійця (учень Л. Ревуцького), який записував протягом багатьох років, вислови, поради, музикознавчі спостереження великого Майстра.
Під час роботи в Київській консерваторії (зараз НМАУ ім. П. І. Чайковського) Л. Ревуцький виховав плеяду молодих талановитих студентів-композиторів, серед яких  Л. Грабовський, М. Дремлюга, Г. Жуковський, В. Кирейко А. Коломієць, Григорій і Платон Майбороди, А. Філіпенко та ін. Знання від своїх Вчителів Л. Ревуцький дбайливо примножив і передав своїм учням – у майбутньому – це видатні українські композитори, які так само, як їх Вчитель, теж по-батьківські допомагали та всебічно розкривали таланти своїх студентів.
Потужною є і наукова школа Левка Ревуцького. Як відомо, науковим керівником одного з видатних науковців України – Н. О. Герасимової-Персидської був саме Лев Миколайович Ревуцький! Вчена, яку знають в усьому світі, і в якої є свої учні-мистецтвознавці – Я. Губанов, Т. Гусарчук, І. Тукова, Ол. Шевчук та ін., у свою чергу вони також мають учнів (правнуків наукової школи Л. Ревуцького) зі вченими ступенями та монографіями.
Серед зібрань відділу музичних фондів НБУВ зберігаються твори-присвяти Л. Ревуцькому – серед них твір А. Коломійця «Сон» (друга редакція) [фото № 19] та марш-увертюра «Крутії пороги» нашого сучасника В. Степурка (твір зберігається у колекції «Музичний фонд України») [фото №20].
Таким чином, творчий дух Льва Миколайовича Ревуцького живе і сьогодні. Ім’я великого Вчителя увіковічене у його творах, які активно функціонують у концертному середовищі України, його учнях, а також у назвах вулиць, музичних шкіл, у назві знаного в усьому світі хорового колективу України – Муніципальної академічної чоловічої хорової капели імені Л. М. Ревуцького (рік заснування 1969). Кожного року в Україні проходить вручення Премії імені Льва Миколайовича Ревуцького (від 1982 р.), якої були удостоєні В. Степурко, В. Польова, С. Луньов, І. Тараненко та ін.

М.н.с. Світлана Літвінова, м.н.с. Олена Цибульська.