21 травня у рамках IX Всеукраїнського фестивалю науки та на відзначення Дня слов’янської писемності і культури в Національній бібліотеці України імені В.І. Вернадського відбулася VI Міжнародна наукова конференція «Науковий потенціал славістики: історичні здобутки та тенденції розвитку», організаторами якої виступили: Національна академія наук України, Український комітет славістів, Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського, Інститут української мови НАН України, Інститут літератури імені Т.Г. Шевченка НАН України, Інститут мовознавства імені О.О. Потебні НАН України, Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Рильського НАН України, Український мовно-інформаційний фонд НАН України, Київський національний університет імені Тараса Шевченка.

Конференція розпочалася пленарним засіданням, у роботі якого взяли участь понад 60 вітчизняних і зарубіжних науковців-славістів, мовознавців, фольклористів, етнографів, мистецтвознавців, філологів й інших фахівців.

Пленарне засідання конференції відкрив радник Президії НАН України, академік НАН України Олексій Онищенко. У своєму виступі академік наголосив: «Публіцистичні заяви про кризу славістики породжені неповнотою знань про сутність і значення славістики та її сьогоднішній стан. Криза фінансування славістичних досліджень, зменшення підготовки славістичних кадрів не означає кризи славістики як науки. Її вічний об’єкт – слов’янство – найбільший етнотип у Європі і вивчення його минулого, сучасного і прогноз майбутнього є великим і завжди актуальним завданням суспільствознавства».

Сердечно вітаючи вчених-славістів у стінах Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського, її генеральний директор, член Українського комітету славістів, член-кореспондент НАН України Володимир Попик зазначив:  «Нині наша бібліотека вже стала для світу «вікном в Україну», відкривши читачам України і зарубіжжя доступ до рукописних й книжкових пам’яток слов’янського світу, відображених в електронних фондах і колекціях НБУВ. Більш широкому й систематичному ознайомленню вітчизняної й зарубіжної спільноти з історією і культурою слов’янських народів сприятиме розбудова фундаментальної електронної бібліотеки «Україніка», у якій тема України, як частини Слов’янського світу, і як невід’ємної складової Європейської цивілізації має здобути яскраве відображення».  На завершення виступу В.Попик закликав учасників конференції долучати свої праці до «Україніки».

Директор Інституту славістики Віденського університету, професор Українського вільного Університету в Мюнхені та Католицького університету ім. Петра Пазманя в Будапешті та Пілішчабі, доктор філологічних наук Міхаель Мозер, звертаючись до українських колег зауважив: «Славістикою та україністикою займаються і за кордоном. І не лише слов’яни». На підтвердження цих слів він ознайомив присутніх з декількома  книжками, автором яких він є. Це зокрема такі видання як «Мова та література України між Сходом і Заходом», «Причинки до історії української мови», «Український П’ємонт? Дещо про значення Галичини для формування, розбудови і збереження української мови» та ін.

Директор Інституту етнології та фольклористики з Етнографічним музеєм Болгарської академії наук, доктор габілітований з етнології, доцент Петко Христов зачитав вітальну адресу учасникам конференції, відзначив високий рівень розвитку славістичних студій на теренах України та висловив сподівання на плідну співпрацю з українськими вченими.

Питання важливості повноти інформації для розвитку сучасної славістики розглянув Павло Гриценко, директор Інституту української мови НАН України, доктор філологічних наук, професор. «Сьогодні весь слов’янський світ має національні лінгво-географічні праці. Це надзвичайно важливий простір для прочитання слов’янських зв’язків. Однак є лакуни, які необхідно заповнити. Для цього потрібно розширювати емпіричну базу лінгвістичних досліджень», – зауважив Павло Гриценко.

Лариса Шевченко, завідувач кафедри історії та стилістики української мови Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка, доктор філологічних наук, професор, розповіла про наукові перспективи української медіалінгвістики  та про підготовку бакалаврів і магістрів за спеціальністю «медіалінгвіст».

Діяльності Інституту славістики Польської академії наук у контексті сучасних європейських студій присвятила свій виступ Лариса Вахніна, завідувач відділу зарубіжної фольклористики Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАН України імені М.Т. Рильського, кандидат філологічних наук.

Використання та інтернаціональний характер термінів «майдан», «перезавантаження влади», «євро», «еко», «соціальні сироти», «футболізація суспільства» та ін. проаналізувала провідний науковий співробітник Інституту української мови НАН України, член-кореспондент НАН України Ніна Клименко. Вона зауважила на необхідності вироблення мовної політики щодо запозичення термінів на основі міри.

Євгенія Карпіловська, завідувач відділу структурно-математичної лінгвістики Інституту української мови НАН України, член-кореспондент НАН України, доктор філологічних наук, професор, представила учасникам наукометричну базу iSybislaw, яка вміщує бібліографічну і частково повнотекстову інформацію з питань славістики, у т. ч. і про українські академічні та університетські видання славістичної тематики.

Про основні етапи, напрями та перспективи розвитку історіографічних славістичних досліджень поінформував Степан Віднянський, завідувач відділу  Інституту історії України НАН України, член-кореспондент НАН України.

Освітня та наукова діяльність Інституту слов’янської та балтійської філології знайшла відображення у виступі Лесі Мушкетик, голови Національної асоціації україністів, провідного наукового співробітника відділу зарубіжної фольклористики Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАН України імені М.Т. Рильського, доктора філологічних наук.

Тетяна Черниш, професор кафедри полоністики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доктор філологічних наук, розглянула теоретико-методологічну проблематику історико-етимологічного дослідження слов’янської лексики та зауважила: «Одним із видатних досягнень сучасного слов’янського порівняльно-історичного мовознавства стала реконструкція лексико-семантичної та словотвірної систем правослов’янської мови, що, в свою чергу, вивело на якісно новий рівень правослов’янську лексикографію як окрему галузь компаративного циклу», – наголосила доповідач.

Наталія Мех, провідний науковий співробітник відділу стилістики та культури мови Інституту української мови НАН України, доктор філологічних наук, професор, проаналізувавши сучасний культурний простір України та зв’язок між часовими зрізами культур, констатувала: «Важко переоцінити роль видатних пам’яток, культурних продуктів минулих століть, а також роль видатних, знакових особистостей у процесі формування сучасного, розгалуженого культурно-інформаційного поля. Саме це поле розширює історичні горизонти нашого пізнання й дає можливість зануритися в глибини нашої історії та культури».

У рамках конференції було проведено 4 секції та круглий стіл «Перший переклад Нового Завіту та Псалтиря українською літературною мовою Пилипа Морачевського: до 150-річчя завершення праці».

Так, на секції «Славістичне мовознавство» було розглянуто  наукові перспективи медіалінгвістики як дискурс сучасної славістики (Л. Шевченко), славістичні проблеми медійних жанрів (Д. Дергач, Д. Сизонов). Обговорювалися також питання еволюції української мови, її історія та сучасний стан (Г. Стрельчук).

Цікаві доповіді були виголошені на секції «Тенденції розвитку славістичного літературознавства, фольклористики та мистецтвознавства». Зокрема, було окреслено проблеми літературознавства та культурології на матеріалі різних епох різних народів (І. Юдкін-Ріпун, П. Михед та ін.). Більшість доповідей було присвячено питанням функціонування різних жанрів українського фольклору, як традиційного, так і сучасного. Це, наприклад, питання міфології фольклору (Л. Іваннікова, Д. Бєлобородова), сучасної усної історії – оповіді про примусове переселення (І. Коваль-Фучило), теоретичні питання науки (І. Кімакович), історії фольклористики (Л. Козар). Кілька доповідей присвячено українській та білоруській обрядовості  (Л. Єфремова, В. Новак, О. Павлова), рекрутським та солдатським пісням (О. Яринчина).

Жвава дискусія розгорнулася на секції  «Історія славістики та славістичне  пам’яткознавство» навколо виступу професора кафедри суспільних та педагогічних дисциплін Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі, д-ра іст. наук Надії Шип, під час якого були розглянуті проблеми панславізму, москвофільства, актуальності поняття «історична славістика». Питанню української антропоніміки були приурочені доповіді І. Дзири та О. Дзири.

Цікавими були і виступи на секції наукових співробітників Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського. Так, пріоритети і напрями діяльності Українського комітету славістів у 2008 – 2014 роках окреслила старший науковий співробітник відділу зарубіжної україніки Інституту книгознавства НБУВ, канд. іст. наук Наталія Солонська; в. о. завідувача відділу стародруків та рідкісних видань Інституту книгознавства НБУВ, канд. іст. наук, старший науковий співробітник Наталія Бондар виступила з доповіддю  «Взаємовпливи кириличних видань Євангелій ІІ половини ХVI – XVII ст. вільнюського та львівського друку».

Цікаві наукові розробки були представлені у виступах О. Шорсткіної, Л. Реви-Лєвшакової, Н. Зіновченко, О. Іваненко. Наталія Зіновченко запропонувала поглибити дослідження впливу культури українського бароко на російське. Цінні поради молодим науковцям надав керівник секції Степан Віднянський. У підсумку зійшлися на пропозиції: підготувати колективну статтю про нові славістичні видання в Україні в контексті міжнародних зв’язків до Славістичного збірника при Міжнародному комітеті славістів; зробити історіографічний огляд славістичних журналів в Україні.

Низка доповідей секції «Славістика в особах» була присвячена М.Т. Рильському, його науковій та письменницькій діяльності, а також оточенню видатного поета і вченого, його перекладацькій та перекладознавчій спадщині, кінематографічному доробку (виступи С. Єрмоленко, О. Микитенко, Т. Лукінової, Т. Рудої, Л. Новікової). Інші доповідачі зверталися до питань рецепції творів Шевченка і Гоголя за кордоном (М. Наєнко), діяльності С. Петлюри як історика і літератора (О. Долотова), славістичного доробку Є. Рихліла (Л. Павленко), рецепції ІІ тому «Мертвих душ» в літературі та критиці (Н. Сквіра), проблем мовознавства (М. Вакуленко).

На високому науковому рівні відбулася дискусія під час круглого столу «Перший переклад Нового Завіту та Псалтиря українською літературною мовою Пилипа Морачевського: до 150-річчя завершення праці».

Звертаючись до учасників зі вступним словом, науковий керівник круглого столу Василь Німчук наголосив на непересічному значенні праці Пилипа Морачевського для України, оскільки до 60-х років ХІХ ст. українство не мало повного літературного перекладу Нового Завіту та Псалтиря рідною мовою. Проте, й дотепер, переклади не були опубліковані, тому, знаковою подією стала презентація першого видання з рукописної спадщини П.С. Морачевського:

Псалтир: переклад новою українською літературною мовою П.С.  Морачевського (1865) / підгот. вид. Л. А. Гнатенко; дослідження Л.А. Гнатенко, В.В. Німчука; відп. ред. Л.А. Дубровіна ; Національна академія наук України, Український комітет славістів ; Національна бібліотека України ім. В. I. Вернадського ; Інститут української мови. – K. : НБУВ, 2015. – 200 с. ; 5 іл. (Пам’ятки української мови ХІХ ст., Серія канонічної літератури).

У виголошених доповідях було розкрито роль особистості П.С. Морачевського та значення його перекладів книг Святого Письма в українському суспільно-політичному русі, національно-культурному відродженні середини – другої половини ХІХ ст. та наступного часу (І. Гирич, М. Малюк, А. Стародуб, В. Шендеровський), подано археографічні, джерелознавчі, мовознавчі відомості про збережені рукописи П.С. Морачевського в книгозбірнях України та інших країн (Л. Гнатенко, В. Єсіпова, К. Котенко, О. Мирончук). Презентовано роль Чернігівського історичного музею ім. В.В. Тарновського в популяризації літературної спадщини П.С. Морачевського та вивчення архівних документів музею (О. Ісаєнко, С. Половникова). Постать, творчий та науковий здобуток П.С. Морачевського потребують належного представлення на державному рівні ­– такого висновку дійшли учасники дискусії.

Доповіді учасників конференції спричинили безліч запитань, жваво обговорювалися, були сприйняті з інтересом і, безумовно, принесуть користь не лише учасникам конференції, а й майбутнім читачам після опублікування.

Прес-служба НБУВ

Фото: Кирило Леванюк