Ольга Керзюк, Британська бібліотека

У серпневому блозі Програми Британської бібліотеки «Архіви у небезпеці» (Endangered Archives Programme) описано закінчення праці над кількома проектами оцифровування у цій бібліотеці у липні 2014 р. Останнім у списку значиться проект EAP657. Цей проект надзвичайно важливий для всіх шевченкознавців: завдяки отриманому гранту оцифровано персональний архів Тараса Шевченка з музею Шевченка у Києві (http://britishlibrary.typepad.co.uk/endangeredarchives/2014/08/new-online-collections-august-2014.html). Що саме зберігається у персональному архіві? Мова йде про різні документи з життя Шевченка: від колекції документів (разом 53) від 1859 р. про дозвіл перевидати «Кобзар» – до ч. 10 журналу «Современник» за 1859 р. Тепер ці документи є у вільному доступі! Оцифровані матеріалів можна переглянути на сайті: http://eap.bl.uk/database/results.a4d?projID=EAP657.

Слід зазначити, що у багатьох країнах світу архіви перебувають у дуже незадовільному стані, а часто під загрозою зникнення, через нестачу коштів, відсутність умов для зберігання або ж відсутність фахівців. Тому з метою збереження цих архівів, а значить  і культурної спадщини, що належить усьому людству, у 2005 р. було започатковано спеціальну програму «Endangered Archives Programme» (скорочено: EAP). Фінансується ця програма  фондом ARCADIA (детальніше див. на сайті : http://www.arcadiafund.org.uk/). За минулі роки цей добродійний  Фонд  профінансував 159 різних  проектів.

Про які саме проекти йдеться? Це  архіви доіндустріальних суспільств. А тому розраховані вони  в першу чергу на країни Африки та Азії.   Щороку у вересні оголошується інформація про подання заявок на гранти. Заявки розглядаються групою фахівців. Тим людям чи групам, чиї проекти були відібрані, надсилається лист з  проханням подати детальніше подання на грант. Кожне подання на грант уважно вивчається  і наприкінці березня кожного року оголошуються  відібрані проекти.

Після цього починається робота над збереженням архіву і його оцифровуванням. Важливою складовою кожного проекту є той факт, що оригінали ніколи не покидають країну апліканта на грант.  Необхідне обладнання теж залишається в країні, де провадиться оцифровування, так само як і передані знання. А додаткова – цифрова версія архіву – після оцифровування зберігається в Британській бібліотеці.

Багато, отож, залежить від вміння захистити саме свій проект. До уваги беруться: нагальність ситуації, фізичний стан архівних документів, їхній вік, важливість, досвід кадрів на місці тощо.

Хоча більшість проектів, які подаються на розгляд для отримання грантів, надходять з країн Африки та Азії, це не значить, що європейські країни – зокрема не-члени Європейського Союзу, не можуть подавати пропозиції. Мені приємно повідомити читачам, що три проекти з України отримали гранти у програмі «Архіви в небезпеці». У 2007 р.  д-р Анатолій Бойко з Національної Академії наук України подав на грант великий проект «Збереження, зберігання та доступ до архівів доіндустріального сільського суспільства  в степах України» і отримав цей грант (проект під номером  EAP164 – на суму £27 645, тривалістю 24 місяці). А в 2008 р. д-р Вікторія Колеснікова отримала грант для поданого проекту «Збереження архівних документів про археологічні дослідження проведені в Україні у 1920–1930-х роках» (EAP220 – на 11 місяців, на суму £8,800). І ще такий проект (EAP291): «Від пам’яті до історії: збереження писемних, друкованих та фотографічних матеріалів старообрядців в  Дунайському регіоні (18–20 століття)». З усіма   проектами можна ознайомитися детально на веб-сайті: http://eap.bl.uk (можна вибрати текст англійською, французькою, німецькою, іспанською або  російською).

Оцифровування архіву Т. Г. Шевченка стало четвертим проектом з України. Музей Тараса Шевченка у Києві повідомив про це на власному сайті. У поданій інформації зокрема вказується: «Враховуючи солідний вік (середина XIX – поч. XX cт.), документи, більшість яких зберігалася в паперовій формі, були дуже крихкими, більшість сторінок мали фізичні ушкодження, палітурка деяких трималася на чесному слові. Отже, щоб не зашкодити носіям, для сканування документів була застосована технологія нешкідливого безконтактного сканування, що дозволило зберегти і не погіршити стан оригінальної палітурки, унікальні елементи архівних справ і видань, сторінки документів. Одним з елементів технології роботи з цими документами була попередня архівна обробка. Зокрема, дезінфекція від цвілі і грибка. Для сканування використовувався спеціалізований книжковий сканер, який не має інфрачервоного світла і не призводить до висвітлення, опалення і погіршення якості оригіналу. Сканування здійснювалося без фізичного контакту сторінок оригіналу зі склом поверхні сканера. Крім того, згідно з технічними вимогами Британської бібліотеки всі сторінки документів сканувалися з кольоровою таблицею-маркером для збереження автентичності кольору сторінок і чорнил оригіналів». Детальніше – на сайті: http://museumshevchenko.org.ua/post.php?id=567.

Бажаючі знати більше можуть стежити за повідомленнями на блозі кураторів, які працюють у цій Програмі у Британській бібліотеці,  а також приєднатися до Друзів на Фейсбуці. Якщо знаєте про архіви в Україні, котрі відповідають критеріям подачі на грант у програмі «Архіви в небезпеці»,  повідомте їхніх працівників про цю Програму. Прошу архівістів, музейників та інших діячів культури в Україні ознайомитися з умовами подання на гранти і у вересні подавати заявки.